вівторок, 31 грудня 2013 р.

Princess Academy

Princess Academy
Shannon Hale
This book is very good. It made me very happy to be able to read it. Soon I will write about the second book of Princess Academy, but only if you like this one of course. I hope you will at least like it because I really, really loved it. And believe it or not the second book is even better. Okay, let’s get started!
Miri Larendaughter of Mt. Eskel was born small. Her father won’t let her set foot in the linder quarry that the whole village works in. Miri thinks that it’s because she’s so small. She feels like a failure to her father. Later Miri learns that her mother died because of a quarry injury and her dad doesn’t want her in there because of that. So Miri tends the goats instead. She met Pedar when she was little and is in love with him. She just doesn’t know if he loves her back.
Only a fool wouldn’t love her back. I saw her picture on the front cover of the book and she looks really pretty. I think that he loves her, but doesn’t think that she loves him back. A little bit of confusion there, huh. J
The ministers at the royal palace say that the prince’s wife, who will become the princess, comes from Mt. Eskel. At first the girls don’t want to leave their families and their homes, because they need everyone to work to scrub by. But the girls still go to the princess academy.
So, pretty much what the book was named after, an academy to teach rough mountain girls how to become princesses. It should have been called something else.
When they get there, Tutor Olana, a lowlander says that she doesn’t think that they will learn anything. She says that they smell like goats and have goat-sized brains. Miri wants to prove her wrong by becoming academy princess – the one who is the smartest.
       In real life it would be me J because I’m smart, get it? Well, it wasn’t a joke, because I am smart.
       Tutor Olana is very strict. She doesn’t let the girls talk out of turn, or talk loudly, or argue. She would hit them, or put them in the closet, where a rat lived. On Spring holiday, she says that only Miri and Katar have done good enough to go home. The rest of the girls protest and Miri uses quarry-speech, which is like telepathy, but works only around linder, to tell the other girls -- run! They listen and they all end up going to the Spring holiday. It’s really fun, like always. They tell stories by the campfire and Miri dances with Peder, the boy she really likes. Even though they both hold on to a ribbon, instead of holding hands, Miri feels happy because later Peder kisses her.
       I wish something like that would happen to me. I mean something exciting, not my crush kissing me. Even thought that would be nice too. J. Do you like the story so far?
       The girls all go back to the academy and use Diplomacy, something that Olana taught them to compromise with her. They tell her that they won’t run off and that they will all try their hardest, if she stops using physical punishment and lets them all visit their families on the weekends. If she doesn’t agree, then they will leave. Just go home and never come back. That would be very embarrassing for Olana. They give her some time and after thinking it over, their tutor agrees. Life becomes more peaceful at the academy. Everyone is happy. But then it’s time to get ready for the ball. Who will be the academy princess, Miri or Katar? Miri, Katar, Miri’s friend Esa, and two girls named Bena and Liana all get high scores on the test, so tutor Olana lets the rest of girls decide. Of course it’s Miri! As the time goes, I forgot to tell you, Miri makes a new friend. Her name is Britta and she came from the lowlands to live with some supposed relatives in Mt. Eskel because supposedly, her parents died. Miri and Britta become fast friends and soon Miri, Britta and Miri’s other friends Esa and Frid all hang out together. Later Miri learns that Britta’s dad is actually alive and he sent her here to live with some random people when he learned that the princess will come from Mt. Eskel. Britta and prince Stephan know each other because the prince’s summer palace is right by Britta’s old home. Britta didn’t tell that to Miri and the other girls because she thought that they would hate her for it.
       When it’s time for the ball Britta gets sick and so Stephan doesn’t know she’s there. Miri thinks that Stephan acts like a stone column, but later she learns that it was because he expected to see Britta here. He says that he will return in the spring and make his choice. But before that he sits and talks with Miri and says that if he makes a choice it will be her. But when Stephan says he didn’t make his choice, she isn’t really disappointed, because she doesn’t think that she’ll be happy with him. All the other girls are sad, though because they don’t know who Stephan will choose. And it also means that they have to stay at the academy for the winter, because Stephan will only return in the spring.
       I think that this is pretty exciting with a prince and all, but I also understand that Miri wants to be with Peder. He’s the one who she likes, not Stephan. I like that Miri is attached to Peder because she loves him, not to prince because he has money and lives in Asland.
       While the girls are at the academy, they get attacked by bandits and Miri quarry-speaks all the way up the mountain to tell Peder that the girls are all in danger. He tells all the village men and they come down to help the girls. That’s how Miri saves them all from the bandits.
       When the prince comes back in the spring, Britta is at the ball and he chooses her! Then the king names Mt. Eskel a province, instead of a territory, so they need a delegate. Britta wants Miri to do it, but Miri says that Katar should go because Katar wants to live in Asland and be rich and stuff. Britta reluctantly agrees, but only after Miri promises to come visit Britta later. Miri agrees.
       Britta and Katar go with Stephan and his helpers to Asland. Miri and the rest of the girls go home. Miri’s dad and sister are very excited to see her. Tutor Olana gives Miri eight books, the chalk slates and a painting. Miri is happy she wants to start a school in the village, so she and some girls from the academy can teach the others.
       This is a very good book, and a book that like the Hunger Games made me wish for more. Even thought, to think it is almost the opposite of the Hunger Games. True, life for the mountain girls isn’t perfect, but after all nothing can be perfect, right? Plus it’s better than tributes and killing like in the Hunger Games. I think that if everything was perfect, like in a fairytale, then it would be pointless. That’s why I don’t like fairytales, probably. If you know that everything will be perfect and pretty in the end, then why bother reading the book or story? At least that’s what I think.
This blog is longer then all of my blogs, even the Hunger Games. Hey, you know, the more I like a book, the more I write about it! That’s kind of funny when you think about it.
This book is a total Bookworm PromiseJ! If you liked this book, then tell me and I will write about the second one. Bye!
P.S. Just to say, I would like to get more comments from my readers. Just tell me if you like the book and the blog and if you are planning to read the book or not. Just that will make me extremely happy! Thank you very much for listening!
P.P.S. This is my last post in 2013. Have a great year and read lots of great books! Your bookworm,
Marichka Yasinovska

Now bye for real!

вівторок, 24 грудня 2013 р.

Бабусі також були дівчатами


          Це мій другий відгук на конкурс читацьких щоденників від видавництва «Грані-Т», на книжку Євгенії Кононенко «Бабусі також були дівчатами».
Бабусі також були дівчатами
 Перший, на книжку Ніни Грьонтведт «Привіт, це я!», можна почитати тут. Якщо перший відгук був у формі щоденника, то другий – це лист. Ось він:

Люба бабусю!
Хочу спитати в тебе щось, що може здатися тобі трошки дивним: чи у тебе в юності були секретні любовні романи або таємні прихильники? Не дивуйся, що я тебе про таке питаю. Просто я прочитала книжку Євгенії Кононенко «Бабусі також були дівчатами», де родинна таємниця, пов’язана з любовним романом, отруює життя цілої родини. Хочеш дізнатися, про що книжка? Я тобі розповім.
У Києві у великій квартирі покращеного планування живе Ліза Лисюк із батьками і двома бабусями – рідною та її сестрою. Ліза вчиться в гімназії. І вчиться вона дуже гарно, завдяки чому перемагає на олімпіадах. Ще Ліза пише есе на конкурси. Наприклад, часопис «Молода еліта України» з її публікацією і фото стоїть на книжковій шафі, і цим пишається уся сім’я. Особливо бабуся Анастасія Георгіївна – доктор наук, яка випадково не стала академіком. І вона у домі Розумовичів-Лисюків – головна, хоча Лізині тато з мамою теж науковці. Не має жодного стосунку до науки лише одна людина в цій родині – Маруся, бабусина сестра. Вона відповідає за прибирання і готування їжі.
Насправді ця історія почалася саме тоді, коли Маруся померла. Всі її речі були в невеликому комоді і шафі. Бабуся забрала собі архів із фотографіями, а одяг викинула. Та вона не знала, що Ліза туди добралася раніше від неї і знайшла щось цікавіше – старі любовні листи від Валерія Кросоцького, адресовані Лізі Королько. Вони приходили з Одеси на їхню адресу, а Ліза точно знала, що в їхній квартирі за останні п’ятдесят років не мешкала ніяка Ліза Королько!
То хто ж ця Ліза, якій писав далекий і таємничий Валерій? Листи були сповнені суму і любові. Валерій писав, що, якби не заборона Лізи зустрічатися з її сім’єю, то він би поїхав у Київ уже зараз і розшукав її, що він сумує за коханою і переживає, чи з нею все гаразд, бо вона не пише.
Повертаємося до нашої Лізи. Коли Маруся померла, сім’ї Розумовичів-Лисюків довелося знайти нову хатню господиню. Так сталося, що мамина знайома, Галина Андріївна, розлучалася з чоловіком і тимчасово не мала де жити, тому погодилася попрацювати економкою. Їй і її доньці Алісі віддали кімнату покійної Марусі.
Аліса та Ліза подружилися, хоча вони були дуже різні. Аліса хоче стати власницею мережі косметичних салонів або хоча б вийти заміж за власника такої мережі. А Ліза, звичайно, стане науковцем. У той час, як Ліза зосереджена на навчанні, Алісі в голові тільки хлопці та косметика.
Знаєш, бабусю, писала я тобі оце і ось про що подумала. Ліза і Аліса мені трохи нагадують мене і мою подружку Кейлі. Хоча ми насправді десь посередині, вона трохи ближче до Аліси, а я – до Лізи. У мене, так як у Лізи, успіхи у навчанні, а у Кейлі, як в Аліси, – з хлопцями.
Ліза вирішує, що Алісі можна довіряти. Зрештою, у неї немає інших подруг чи людей, яким вона могла б розповісти свої секрети, тож вона показує Алісі листи. Аліса в захваті. Вона вважає, що Ліза і Валерій можуть бути десь поруч і треба розгадати таємницю листування. Вона хоче, щоб Ліза познайомилася з її другом Костиком. Вони якось зустрічаються на Володимирській гірці.
Спочатку Ліза обурена, що Аліса розповіла комусь про листи. Але потім Костик розповідає Лізі, що він – молодий письменник, і дає їй свою першу книжку. Він пояснює, що зацікавився, тому що хоче написати ще одну книжку, але на основі справжніх подій. Ліза спочатку хоче відмовити Костика: а що, як хтось із її сім’ї прочитає книжку? Та Костик запевняє, що, якщо книжка вийде, він змінить усі місця подій та імена.
Зараз, бабусю, я напишу версію Костика, але мушу сказати, що він не дуже мудрий, моя початкова версія була ближче до правди, ніж його. Костик вважає, що Ліза Королько – близька подруга бабусі Насті. Листи приходили на адресу Розумовичів, щоб батьки Лізи не дізналися, а Анастасія передавала подрузі листи. Насті їх передавала старша сестра Марія, яка з часом здивувалася, чому сестрі приходить стільки листів, і вирішила їх прочитати. Я вважаю, що це було негарно з боку Марусі, тому що листи були адресовані не їй. Костик думає, що Марія перестала передавати Насті листи, тому Настя не могла віддати їх Лізі. Ліза і Валерій не знали про це. Валерій писав і писав, сподіваючись, що хоч один з його листів проб’ється. Ліза, сповита горем, наклала на себе руки.
Чи Костик правий – можна було дізнатися лише в Одесі. Нагода поїхати туди трапилася, коли тато запитав, куди Ліза хоче поїхати на море. Ліза запропонувала Одесу, але тато відповів: «У цьому помешканні якесь нездорове ставлення до цього прекрасного міста! Коли я ще залицявся до твоєї мами і ми вже планували одружуватись, я запропонував поїхати після реєстрації шлюбу до Одеси, бо там жив мій університетський друг. То після цього наше весілля мало не розладналося». Та все ж тато підтримав Лізину ідею і сказав, що щось придумає. Ліза спитала, чи вони можуть взяти також Аліску. Тато відповів, що він подумає.
Тато сказав, що домовився про відпочинок у Миколаївській області і що можна взяти з собою Алісу. Миколаївська область – то версія для бабусі. Головна ж мета подорожі – Одеса.
Дівчата хочуть знайти вулицю Бебеля, де мешкав Валерій, і розпитати про нього людей, які зараз там живуть. Аліса хоче довести Костику, що він не правий, бо вона вважає, що Ліза і Валерій досі живі, і має грандіозні плани звести їх.
Ліза не могла зрозуміти, навіщо це старим людям. Аліса ж розповіла, що її тітка вдруге одружилася в шістдесят років і стала щасливою. Потім Аліса стала розпитувати Лізу про бабусю Настю і її чоловіка. Це примусило Лізу замислитися. Таємниць з боку її тата немає, а з боку мами – безліч. Таємничі листи, які привели їх до Одеси; дід, про якого Ліза ніколи не чула; померлий братик бабусь, про якого Ліза дізналася аж перед смертю Марусі, бо про нього ніколи не згадували…
Лізі розповідали про батька Анастасії Георгіївни, вона їздила до татового тата, але де мамин батько? Ліза знає, що дівоче прізвище її мами не Розумович, а Бусурман. То де ж той загадковий Іван Бусурман?
Прийшовши на вулицю Бебеля, дівчата намагаються знайти потрібну квартиру і розпитують жінок на лавці про те, хто зараз там живе. Виявляється, що там живуть квартиранти, які винаймають її в Голубовських. Не готові розчаруватися, дівчата питають, у кого ж ті Голубовські купили квартиру. Чи не в Кросоцьких? Звичайно, що так.
Дівчата не наважилися зайти у квартиру, бо не знали, що сказати. І лише в останній день таки зайшли і передали листа для Кросоцьких – Валерія та його сина Миші.
На жаль, Галина Андріївна з Алісою виїхали від Розумовичів. Анастасія Георгіївна давно шукала привід позбутися Аліси, тому що боялася, що Аліса зіпсує її розумницю Лізу. Анастасія Георгіївна хотіла, щоб Галина Андріївна відіслала Алісу до батька, тому звинуватила дівчинку у крадіжці сережок, хоча Аліса їх не брала. Та Галина Андріївна сказала, що якщо їде Аліса, то їде і вона. Тож бабуся сама потрапила у свою пастку.
Після від’їзду Галини Андріївни не вдалося найняти нову економку. У мами не було ні часу, ні можливості готувати бабусі її здорові сніданки. Крім того, поруч не було тата, який би припиняв їхні сварки. Тож у домі Розумовичів-Лисюків постійно чулися крики і сварки. Так Ліза дізналася, що бабуся відбила в Марусі нареченого, але не вжилася з ним, і він поїхав в Америку. Саме там його і зустріла мама.
Якось, коли вже розпочалося навчання в гімназії, у Лізи запищала мобілка. Це був Михайло Кросоцький. Ліза зустрілася з ним після уроків. Говорили вони, звичайно, про листи. Так вона дізналася, що Ліза Королько – любовний псевдонім її бабусі. Маруся розбила кохання Валерія Кросоцького та своєї сестри Насті. А та потім розбила кохання Марусі та Івана Бусурмана. Але оскільки помста нічим хорошим не закінчується, обидві сестри лишилися без чоловіків, а з Марусі Настя зробила домашню господиню…
Отаке дізналася Ліза про свою родину. Печально, правда ж? Я вважаю, що, якби бабуся розповіла своїй доньці та онуці про свою юність одразу після смерті Марусі, було б менше сварок і кращі стосунки. А ще краще було б, якби вона не приховувала правди. Я думаю, тоді їй було би легше переносити усе це і вони могли б одне одному вірити.
Мені здається, що книжки про родинні таємниці дуже цікаві. Кілька місяців тому я читала книжку «Кава з кардамоном» Йоанни Ягелло. Там мама головної героїні приховувала, що віддала її сестру у дитячий будинок.
Якщо хтось у родині щось приховує або має якісь секрети, які так чи інакше стосуються цієї родини, це погано впливає на стосунки у сім’ї. Краще не мати скелетів у шафі: якщо про них не розказувати, то вони можуть самі вилізти і про себе нагадати. Тоді, коли зовсім не чекаєш…
Бабусю, я сьогодні тобі написала цього листа саме для того, щоб розповісти про цю книжку, бо мені здається, що не тільки в цієї бабусі були такі сильні почуття… У тебе ж немає від мене секретів? Якщо є – розповідай. І не забувай про те, що я казала про скелетів у шафі…
Завжди твоя, Марічка

середа, 18 грудня 2013 р.

Привіт, це я

Пам’ятаєте, я вам розповідала, що брала участь у конкурсі читацьких щоденників від видавництва «Грані-Т»? Я навіть викладала свої записи до першого туру тут. І ось нарешті відомі результати другого туру. Коли я побачила список переможців, точніше, що мене там не було, я була трохи розчарована. Та потім я дочитала до кінця і побачила, що журі таки відзначило мою роботу. Я отримаю книжку «Наша життєдайна зірка Сонце» Пола Брекке і знижку у 20% на книжки «Грані-Т» – гарно, правда ж?
Не буду більше розповідати про конкурс. Захочете – самі почитаєте на сайті видавництва. Одним словом, ось мій відгук на книжку Ніни Грьонтведт «Привіт, це я!» Я писала його у блокноті, у вигляді щоденника. Ви навіть зможете побачити кілька фотографій оригіналу, який я відправила на конкурс.
Жовтень 2013
Щоденнику,
не знаю, як до тебе звертатися… «Любий щоденнику»… Не підходить, а просто писати дату – якось дивно. Мабуть, зупинюся на «Щоденнику».
Я буду тут записувати свої думки про життя та про книжки.


Щоденнику,
знаєш, як виявилося, я зовсім не креативна. І до мене в своїх щоденниках робили малюнки біля своїх записів.
Я читала англійською Dork Diaries Rachel Ranee Russel і Wimpy Kid Jeff Kinney. Так от, персонажі цих книжок також писали щоденники! Ці книжки – це і є щоденники Грега та Ніккі! А «Привіт, це я» Ніни Грьонтведт побудована інакше. Частина – розповідь Уди, частина – її щоденник.

Щоденнику,
зараз я читаю «Привіт, це я». Я про цю книжку вже згадувала. Хотіла б розказати про неї, але мама кличе. Потім!

Щоденнику,
сьогодні я почну тобі розказувати про книжку Уди «Привіт, це я», якщо ти забув.
Уда живе з татом, мамою та меншою сестричкою Ерле(нд). Її найближча подруга Геллє також живе на вулиці Кроклейвій. Геллє живе з мамою та старшим братом Стіаном. Уда вважає, що Стіан – тупий ідіот-заучка, ще й прибацаний. Він тільки те й робить, що бренькає на гітарі та слухає гурт DumDum Boys – «Дурні-дурні хлопці». Геллє не завжди поділяє думку Уди, тому що не хоче сваритися з братом. Часом Уда з Геллє приймають до свого гурту Ерле(нд), але часто їм цікавіше самим. Гарна ідея, бо часом малявки все псують.

Щоденнику,
Уді та Геллє дуже добре разом. Вони печуть кекси, малюють та шпигують.
Потім у Зелений Дім поселяються Шманьки зі страшним псом Дизелем. Тоді ж з’являються і малюнки-погрози, тому дівчата думають, що вони від Шманьків.
Якось, прийшовши до Геллє, Уда йде в кімнату Стіана, і вони кричать одне на одного. Геллє зла на Уду.
Наступного дня після школи Уда підстерігає Стіана, бо вона вважає, що через нього вони з Геллє посварені. Коли підходить Стіан, то вони б’ються. Після цього Геллє взагалі не хоче з удою розмовляти, не те що дружити!

Щоденнику,
я вважаю, це добре, що в Уди є Геллє, але краще мати більше друзів, бо тоді, якщо ти з кимось із них посваришся, то ти не будеш сам. У мене велике коло друзів, і я думаю, що це чудово.


Листопад 2013
Щоденнику,
Так буває, що друзі сваряться. Таке може трапитися з кожним. Мабуть, тому про це дуже часто згадується у книжках.
Недавно я читала англійською «Щоденник принцеси» Мег Кебот. Головна героїня, Міа, теж свариться з найліпшою подругою. Але вони миряться. Сподіваюся, Геллє та Уда теж помиряться.

Щоденнику,
як я і казала, Уда з Геллє посварилися. Геллє тепер дружить з Ерле(нд), а Уда знайшла собі нову подружку – Аннікен. Та коли Аннікен бачить Стіана та закохується в нього, а Уда їй каже, що Стіан тупий, і вона йому не подобається, то Аннікен теж не хочу бути подружкою Уди.

Щоденнику,
Мені шкода Уду, але я вважаю, що вона могла виправити стосунки з Геллє, якби попросила вибачення у Стіана. А з Аннікен могла б не сваритися взагалі.
Що вона має до Стіана? Він же нібито тупак!

Щоденнику,
після сварки з Аннікен Уда їде до бабусі. Її бабуся, як і моя, любляча, турботлива, гарно готує, з нею можна про все поговорити, і вона завжди допоможе з будь-якою проблемою. Єдина відмінність – те, що в Уди нема дідуся, а в мене їх аж два.

Щоденнику,
не лише сім’я Уди гостює у бабусі. Бабуся живе у великій хаті. Половина належить їй, а половина, яка називається Іншим Краєм, – дядькові та тітці. Уда порозумілася з усіма своїми двоюрідними братами і сестрами. Також отримала поради від бабусі, як вирішити свої проблеми. Тож, коли час їхати додому, Уда сумна. Але вона знає, що скоро повернеться.


Щоденнику,
я думаю, що коли Уда повернеться додому, то помириться з Геллє та Стіаном. Я вважаю, що Уда достатньо розумна, щоб помиритися з сусідами.
Щоденнику,
Коли Уда повертається додому, то йде на Платформу, де вони з Геллє полюбляли гратися і шпигувати, і бачить там Стіана! Він у навушниках і схилився над зошитом, тож не бачить і не чує, як Уда за ним спостерігає.
Врешті Уда підкрадається до нього і торсає за плече. Стіан не сидів за уроками, а малював Уду!
І те, що дівчата вважали малюнками-погрозами від Шманьків, насправді малював Стіан. І ніякі то були не погрози!
Стіан розповідає Уді, що Шманьки виїхали. І що взагалі то були непогані люди. В Андреаса цукровий діабет, а Дизель своїм гавкотом просто закликав гратися.
Ще Уда зі Стіаном виявляють, що подобаються одне одному. Уда просить Стіана поговорити з Геллє. Вони домовилися, що Стіан напише есемеску, коли вона може дзвонити Геллє. Та Уда чекає цілу ніч…


Щоденнику,
вранці Стіан написав Уді, що вона може подзвонити. І що ти думаєш? Уда з Геллє миряться! Клас! Найкращі друзі! І в мене, і в в Уди – класні друзі!

Щоденнику,
тепер Уда і Геллє дружать зі Стіаном та Ерле(нд). Та все ж люблять проводити час і вдвох. А я чекаю на другу книжку про Уду. Коли вона вийде, я прочитаю і розповім тобі.





середа, 27 листопада 2013 р.

Клас пані Чайки

Клас пані Чайки
Малгожата-Кароліна Пекарська
Якщо ви не чули про цю книгу раніше, то що ви зараз думаєте? Що це про пташок? Про лісову школу? Ну, ні! Дія відбувається у Польщі, і книжка не про пташок чи звірів, а про людей.
За три роки в гімназії діти з класу пані Чайки сваряться, миряться, зустрічаються, знаходять друзів і нові пригоди. Познайомлю вас із кількома персонажами. Чорнява, худорлява і в окулярах – це Малгося. Вона любить вчитися. Її подруга Каміла має заможних батьків. Мацек любить жартувати і видурнюватися. Чорний Міхал – нахаба, якому подобається Каміла. Та насправді він кращий, ніж здається спочатку. Є ще Каська, зверхня і нібито досвідчена у питаннях хлопців, насправді ж дуже самотня. Є Кінга, яку вважають найрозумнішою; Білий Міхал, якому подобаються комікси і не подобаються дівчата; Єва, яка вміє ворожити на картах і знає багато анекдотів. Звісно, це не всі герої книжки. Хочете познайомитися – читайте!
Мені подобається книжка, бо я розумію переживання дівчат. А ще мені подобається Мацек. J Хотіла б я такого хлопця. J

Приємного читання! А на нас чекає День подяки і смачна індичка!

понеділок, 18 листопада 2013 р.

Girl Meets Ghost

Girl Meets Ghost
Lauren Barnholdt
If you had some kind of super-natural power, what would it be? Would it be flying, mind-reading, or invisibility? Or maybe it would be seeing ghosts! Well, you never know, that could become interesting, right? Maybe not.
Kendall Williams can see ghosts. For her, it’s natural. She’s been seeing them since she was a little kid, but when she was little, she just saw them. Now she helps them move on. She has to help them, or they won’t quit bugging her. And that could be a problem. When Daniela’s ghost pops up, Kendall couldn’t be more annoyed. Daniela was killed in a bus accident going to a gymnastics meet. The only things that she remembers are Jen and digging. And that doesn’t help very much. Kendall has to figure it out soon, because Daniela is getting restless.
But Kendall has other problems. She asked her crush, Brandon on a study date. Kyle, Brandon’s best friend and Ellie, Kendall’s best friend are coming too. Their date goes okay except for the part where Kendall’s dad comes to the mall to pick her up and is, like, really mad because 1) Kendall wasn’t supposed to be studying at the mall and 2) her dad didn’t know that she was studying with boys. But Brandon isn’t mad. He thinks that he, Kendall, Ellie and Kyle should all go to a movie together. Will Kendall be able to help Daniela and keep up her romance at the same time? Or will her boyfriend figure out that she can talk to ghosts and ditch her?

What? Yes? You think so? You sound so sure! Maybe you’re right. But if you want to find out for sure, read the book! I really liked it. Don’t think that it’s a childish book that will take up your time thought. I read it in less than two days. Think that you can beat that? Please comment if you read it or not and if you liked it or not. It’s a really fun book to read and if you don’t like it, you can always stop reading it! J

неділя, 27 жовтня 2013 р.

The Hunger Games

The Hunger Games
Suzanne Collins


          The country of Panem was built over the ruins of North America. It was made up of the Capitol and 13 Districts, but after the war and the Dark Days District Thirteen died off. Or it is so believed in the other districts… But the Capitol rules on with harshness and the Hunger Games.
          Katniss Everdeen lives in District 12, the poorest district of all. They supply coal and most, if not all boys over the age of 18 work in the mines. The work is very dangerous and a lot of men have been killed, including Katniss’s father. Now she lives in a small hut with her sister Prim and her mother. With her father gone, she is her family’s main food supplier. She hunts in the woods outside the Meadow, which lies right outside of District 12. This is illegal. There is an electrical fence outside the Meadow, but it’s never charged, so Katniss knows that it’s safe to go under it. There, in the woods she meets Gale, a boy 2 years older then her who also lost his father in a mining accident. From then on, they always hunt together.
          Every year all the districts have a reaping to decide who this year’s tribute to the games will be. When Prim’s name is drawn at the reaping, Katniss runs forward to volunteer. She’ll do anything to keep her little sister safe. The boy tribute from 12 is Peeta Mallark. This is kind of hard for Katniss because once they get to the arena they will have to kill each other and Peeta and Katniss share a certain history. He once gave Katniss some bread from his bakery and took a beating from his mother to keep Katniss and her family from starving.
          The only alive victor from district 12 is the ever-drunk Haymitch. He will be Peeta and Katniss’ mentor for the games, which means that he will supposedly do everything he can to keep them alive. This includes finding sponsors for Katniss and Peeta, helping them find strategies and stuff like that. But they all know that Haymitch can only keep one of them alive, because only one tribute can survive. Katniss wants to be able to go back and keep protecting Prim, so she decides that she will try her best and her hardest to win these games without relying on Peeta, Haymitch or some questionable sponsors that she might not even have.
          Every tribute has a prep team and a stylist. This year district 12 has new ones. Of course, the new stylists always get stuck with the worst district with the worst theme (coal mining). Katniss asks Cinna if she is right. He says that he asked for district 12 because he and Portia (Peeta’s stylist) have a good idea for the costumes. Usually the tributes from district 12 either wear the mining uniforms, which are ugly, black jumpsuits that hang around the body or go naked and covered in coal dust.(In the games, naked bodies are not a big thing.) But Cinna and Portia want Peeta and Katniss to stand out. They wear black costumes, which the stylists light up on fake fire. They really stand out from the other tributes. The crowd loves them, but the other tributes are jealous and are planning to kill them first. Next, all the tributes have their private training sessions with the Gamemakers. By the time it’s Katniss’s turn all of them are sleepy and are concentrated on a roasted pig that was brought in. So Katniss shot at an apple in the pig’s mouth. Of course she didn’t miss. Katniss never misses. The Gamemakers were shocked and as her training score she got an eleven. Twelve is the highest score. Most of the Career Tributes (or just Careers) got a nine or ten. Again angry glances were shot her way. But those things were just the start. At their public interviews Peeta dropped the bomb. He was in love with Katniss. The big question was: Peeta was in love with Katniss, but was she in love with him? The way Katniss hid her eyes suggested yes to the Capitol viewers, but might of meant something different to the districts. It probably meant something else for the people who knew her personally.
I have to say that it definitely meant something else to me. It meant that her true feelings were to stay with her. It also might mean that she wasn’t even sure of her feelings toward the boy with the bread. I will be adding what I think throughout the story and also throughout my blog. Please comment if you like this or not.
Most people looked on, because this year’s tributes weren’t any different from the other tributes in the games, they were just another round of Panem et Circenses (bread and circuses). Because really those were the only needs of the people in the Capitol. The districts supplied food and they supplied tributes. Panem et Circenses. Sadly, that’s just the way it was. If you were born in the districts, work and face the reaping, if you were born in the Capitol, then enjoy the districts’ hard work and see their people die just for the fun of it.
But some of the people from the Capitol felt sorry for them because they knew that only one of them would survive, which meant that there will be no more star-crossed lovers of district 12.This gave them good sponsors. Since Katniss wasn’t sure of her feelings toward Peeta, she knew that she would have to put on a very good show to make the audience believe that they were the star-crossed lovers of district 12.
Katniss and Peeta did a very good job in the arena. But I’ve told you too much already so if you want to find out who won the seventy-forth Hunger Games then you’re going to have to read the book yourself, or tell me that you want me to write a blog on the 2nd book of the Hunger Games.
 Which is by the way called Catching Fire, if that might give you a clue J. Oh, and if you are planning to read the book then you just might want to stop on the first one because the third is too tragic and it is seriously impossible to stop on the second book. And, yes there is a movie, so can watch that instead of reading if you’re not a reading kind of person. (The second movie is coming out in theaters across America November 22.) But I seriously, seriously …Very, very seriously suggest that you read the book before or instead of watching the movie. I am watching it right now. But before I let the Hunger Games take the screen on our Family Movie Night, I read the whole series of the Hunger Games, and cried over the last book. See – exactly why I only want you reading the first book. This book, no doubt about it is a Bookworm Promise!:). It’s a really good book, but if you asked me if I would Recommend it to children my age, then I would say no. Because I really think that it is too violent for anybody younger then 7th grade. Which, my friends I’m pretty sure most of you are above 7th grade, which is the exact reason that I’m recommending this book. Enjoy this great piece of literature!

You don’t really have to read this if you haven’t heard of The Hunger Games before. The girl who was on fire is an analysis of The Hunger Games, which is not written by Suzanne Collins.
“Happy Hunger Games and may the odds ever be in your favor.” Phrase from The Hunger Games.

Bye, and sorry for taking your time. Don’t deny that I took your time because I know something that you probably don’t. Okay, okay, fine I’ll tell you, but it’s a secret, so don’t tell anyone else: this is the longest blog that I have ever written, bigger even then The Candymakers. You can look at The Candymakers. Here

неділя, 20 жовтня 2013 р.

Читацький щоденник

Я брала участь у конкурсі читацьких щоденників видавництва «Грані-Т». Треба було за літо прочитати сім книжок і коротенько написати, як змінився головний герой. Звісно, за літо я прочитала більше. Мені було цікаво, і я з нетерпінням чекала результатів. Недавно я дізналася, що пройшла у другий тур, тому вирішила, що можна і вам показати, що я написала.

Олесь Ільченко про Леонардо да Вінчі, Карла Ліннея, Жюля Верна, Джона Рокфеллера, Лесю Українку, Вінстона Черчілля
Я навіть не знаю, як сказати. Зробимо так. Коли Леся Українка була дівчинкою, то хотіла стати піаністкою. Потім вона захворіла на туберкульоз. Їй зробили операцію на руці, тому вона більше не могла грати. Вона стала поетесою! Моєю улюбленою!
(Я і зараз читаю книжки з цієї цікавої та пізнавальної серії - про дитинство видатних людей.)

Вісім днів із життя Бурундука
Іван Андрусяк
400179 290232627708248 820890807 n.jpg

Спочатку Івасеві не щастить. Потім він знаходить зніще і пробує вивести чортика антипка, щоб той йому допомагав. Але навпаки – все пішло шкереберть. Івась розчавив яйце з чортиком, бо зрозумів, що для того, щоб його поважали, не треба ніякого антипка!
(Цікава книжка, але про Стефу та її Чакалку мені подобається більше. :) )

Солька і кухар Тара-пата
Оксана Лущевська і Лана Світанкова

На початку кухар Тара-пата сумний, тому що він не може придумати меню на день народження Гені. Потім він зустрічає Сольку. В пана Тара-пати уява, скажу я вам, нікудишня, але Солька допомогла йому придумати чудове меню.
(У книжці є цікаві рецепти, і ми вже навіть кілька випробували.)

Детектив Ниточка
Ґжеґож Касдепке
На початку детектив Ниточка сумний, тому що до нього приходять тільки діти, а вони не платять. Це тому, що більшість дорослих вважають його несерйозним. Але він виявляє, що йому подобається, як він зараз живе. І що він насправді допомагає усім, а не тільки дітям.
(Тут я просто скажу: раджу!)

Моллі Махлюй: маленька чарівниця зовсім велика
Нелє Моост і Керстін Фьолкер

На початку книжки Моллі заборонено чаклувати. Потім, після її дня народження, вона знову може чарувати. Ще, завдяки морській свинці Ледь-не-Королю, вона стала відповідальнішою.
(Колись, коли я ще була дитиною, серія про Моллі Махлюй була моєю улюбленою. :) Часом я й досі її перечитую.)

Вертихвіст
Валентина Вздульська
Вертихвіст. Вздульська Валентина
Спочатку лис Вертихвіст був хитрий. Але коли він зустрів ялиночку, то захотів їй допомогти, тобто її оживити. Крім того, що він допоміг ялиночці, Вертихвіст змінився і став допомагати іншим.
(Я вже писала колись про Вертихвоста. Почитати можна ось тут.)

Джим Ґудзик і Машиніст Лукас
Міхаель Енде
На початку Джим Ґудзик – просто немовля в коробці. Потім він втік з дому з Машиністом Лукасом. Він пережив багато пригод з драконихою і став відважним. А в кінці Джим взагалі заручився.
(Про цю книжку я також писала. Отут.)

Ось таке було написано у моєму читацькому щоденнику.Тепер я чекаю книжку Євгенії Кононенко «Бабусі також були дівчатами», щоб написати великий відгук, потрібний для другого туру. Другий відгук буде по «Привіт, це я!» Ніни Грьонтведт. Коли оголосять результати, то я обов’язково поділюся зі своїми читачами і результатами, і відгуками. Побажайте мені удачі!:)


вівторок, 8 жовтня 2013 р.

Як не скарб, то пожежа

Як не скарб, то пожежа
Наталка і Олександр Шевченки
Минулого разу я писала про книжки Андрія Кокотюхи, а цього – про ще один детектив – «Як не скарб, то пожежа» з серії «Команда Мрії».
У книжці так само, як і в Кокотюхи, дві частини і так само однакові герої. Ура!
У першій частині Команда Мрії шукає скарб, а потім викриває злочинців і таки отримує гроші. А у другій повісті – пожежа. Усі в місті думають, що винен міський дивак Халатурник, але Команда Мрії підозрює, що це не він, а Артур і Альберт, двоє не місцевих бізнесменів. Виявляється, що вони хотіли купити землю, але там вирішили побудувати санаторій. Тоді Артур та Альберт підпалили цю ділянку, а потім підставили Халатурника. Діти знають, що це не він, бо Халатурник страшенно боїться вогню. Тільки як пояснити це міліції? У Команди Мрії є план! Який? Дізнайтеся самі!

вівторок, 24 вересня 2013 р.

Клуб Боягузів

Андрій Кокотюха
Клуб Боягузів

Мені подобається, як Андрій Кокотюха пише свої книжки. «Клуб Боягузів» і «Колекція гадів» - обидві про тих самих героїв.
Коли закінчується книжка, мені не хочеться прощатися з її героями, а у випадку з повістями Кокотюхи прощатися немає потреби! Як на мене, це гарно, що в творах письменника ті самі персонажі.
Особисто мені більше сподобався «Клуб Боягузів». Оксана, її нова подружка Мавка, Денис і Максим їдуть до Львова. Вони ночуватимуть у Мавчиних батьків. Коли Денис прогулюється містом, його звинувачують у крадіжці ста гривень. Його навіть забирають у міліцію, але потім випускають, а сім’я дівчинки, яка його звинуватила, приходить додому до Мавки на чай.
Оля, так звати цю дівчинку, розказує їм, що сама поцупила гроші. Вони їй треба були, щоб заплатити за членство у так званому «Клубі Боягузів». Максим та Денис сумніваються, що цей клуб справжній. Особливо Максим. Вони всі нашкрібають Максимові сто гривень, і він вступає у клуб. Потім друзі полюють на засновника «клубу».
Суперцікава книжка! Я вам розказала тільки про одну частину, а їх там дві.

Приємного читання!

неділя, 8 вересня 2013 р.

Tuesdays at the Castle

Tuesdays at the Castle
Jessica Day George
Are you the type of person who enjoys books about castles and princesses? Then this book is for you! Or are you the type of person that thinks that fairytale-type books are for little kids? Then this book is for you anyways! This book is for everybody! It’s fun, adventurous, and a great mystery! I know that that’s a lot of exclamation points, but this book really deserves it! It’s my all-time favorite!
Castle Glower can grow and change by itself. The people who live in it are :King Glower the seventy-ninth, his wife, who is the daughter of the Royal Wizard, and their four kids: Bran, who went to the College of Wizardry four years ago, Rolf, who is the heir to his throne, Delilah (Lilah), and Cecelia (Celie).
Celie’s parents went to get her older brother from the College of Wizardry. It’s time for them to come back but when the royal carriage does come back it’s speeding and the only person in it is Sergeant Avery. And he is hurt. He thinks that the king and the queen are dead. The Glower children are absolutely sure that their parents aren’t dead, but they still have to hold a funeral ceremony for their parents and a coronation ceremony for Rolf.
Sleyne’s neighboring kingdoms each sent a prince and a bunch of representatives. Cecelia thinks that Lulath of Grath isn’t so bad while she doesn’t like the warrior-like Prince Khelsh. She even soon finds out that he is planning to assassinate Rolf. Celie is wondering why the castle doesn’t kick him out like it does to people it doesn’t like.
Her dad’s Royal Council says that Rolf is too young to be king alone, so he has to rule under regency, which means that they practically get to tell him what to do! But that’s not even the worst part! The worst part is that now, Khelsh is part of the Royal Council too!

I know that I put a lot of suspense on you, but all I’m going to say is that… read the book to find out! Ha-ha just kidding! Well, not totally kidding. I WILL say that nobody dies except if you count Khelsh, who gets carried away by a griffon. Well, see ya! And don’t forget that that’s a Bookworm Promise:)! And if you don’t read it your house will turn on you and throw you out your chimney! Ha! But you really SHOULD read it though, or you’re going to miss out on one of the BEST books ever printed! Bye!

неділя, 18 серпня 2013 р.

Вертихвіст

Вертихвіст
Валентина Вздульська
    Лис Вертихвіст – чарівник, який часом робить капості. Але він не злий, він просто любить побешкетувати.
      Усе почалося з того, що перед Різдвом Вертихвіт вирішив трохи погратися. Він побачив, що якийсь чоловік зрубав ялинку, і хотів покепкувати з нього. Лис оживив ялинку, дядько злякався, і ялинка втекла. З переляку чоловік машиною в’їхав у сцену, де мали виступати діти. Ті дуже засмутилися, і Вертихвіст пошкодував, що так зробив. Він зібрав усіх своїх лісових друзів, щоб вони допомогли йому зробити нову сцену. Наступного дня, коли діти все це побачили, вони дуже зраділи. Усе було, як нове, а на додачу – ялинка з лісовими гостинцями.
    Лис щодня провідував свою ялинку і побачив, що вона осипається. Він не хотів щоб його ялинка опинилася на звалищі, як інші різдвяні дерева, які після кількох днів стають непотрібними, тому вирішив їй допомогти. Вертихвіст звернувся до своєї бабусі-чаклунки, яка спеціалізується на прадавній лисячій магії. Вона сказала йому, що це буде важко, але він зможе. І ще сказала йому ось що:
«Зроби сумного – веселим,
боягуза – хоробрим,
злого – добрим.
І коли матимеш радість, хоробрість і доброту, змішай їх із часточкою свого життя – отримаєш чудодійний еліксир».
              Лис вирішив почати з другого. Він перетворився на дантиста і взявся лікувати свого друга ведмедя Шапочку. У кабінет до лікаря зайшов хлопчик Владко і злякався Шапочки. Вертихвіст-дантист попросив хлопчика вирвати ведмедеві зуба, оскільки він сам не дуже знається на цій справі. Спочатку Владик боявся, але потім наважився. І став хоробрим.
        Потім лис взявся за перше. Він оживив ковзани і санчата і покликав знуджених дітей. Поки вони з'їжджали з пагорба, то стали радіти. Вертихвіст зловив трошки того радісного повітря в банку. Ще один пункт плану виконано!
          З третім було трошки складніше. Спочатку лис пішов у крамницю зі своїм другом вовком Мамаєм. Вовк налякав злодія, який там був, а лис примусив його пообіцяти, що він стане добрим і більше не буде красти. Потім наказав злодієві дихнути у баночку. Але коли вони дісталися лісу, то виявилося, що баночка порожня.
    Лис вирішив спробувати ще раз. Це було дуже ризиковано, але ялиночка охляла, тож ще трошки – і їй не можна буде допомогти взагалі.
      Вертихвіст написав записки пану Зарудному (власнику пограбованої крамниці, який і зрубав ялинку), Владику, Оксі, доньці пана Зарудного, її подружці Богдані, своїм лісовим друзям і бабусі.
    Пан Зарудний хотів застрелити лиса, але, на щастя, перший раз попав у ногу. А потім з’явилися Оксі, Богдана і Владко. Пан Зарудний хотів добити лиса, але діти кинулися під рушницю – добре, що він не встиг натиснути на гачок. Діти вмовили його повезти лиса до ветеринара.
  У клініці, коли поранений Вертихвіст лишився сам, з’явилися його друзі і бабуся. Вони взяли зуб ведмедя, радісне повітря, кулю, витягнуту з лапи Вертихвоста, і закривавлений бинт (часточка життя) і з допомогою бабусиних чарівних слів оживили ялинку. Вона стала мандрівною ялинкою і завжди була з Вертихвостом.

    Ура! Ура! Ура! Я дуже раджу вам почитати цю не дуже товсту, але дуже емоційну книжку. У ній багато зворушливих моментів, коли ти співпереживаєш героєві. Мені вона дуже сподобалася. Це одна з моїх (численних) улюблених книжок видавництва «Грані-Т». Сподіваюся, вам сподобається також.