неділя, 25 січня 2015 р.

Чарівні світи Саллі Ґрін і Джоан Ролінґ



Гм… Мабуть, у Великобританії справді живуть маги, бо ж не встиг затихнути бум Поттеріани, як іще одна британська авторка, Саллі Ґрін, написала круту книгу про прихований від звичайних людей чарівничий світ.
«Напівлихий» – книжка про напівбілого-напівчорного мага Натана – вийшла минулого року одночасно у більш ніж сорока країнах, різними мовами. Ми з мамою прочитали і з нетерпінням чекаємо продовження.
Я сьогодні не буду описувати «Напівлихого», як можна зрозуміти з назви допису, а порівняю світи напівлихого Натана і Гаррі Поттера.
Обидва світи знаходяться у Британії. І там, і там є чарівнича рада (Рада Білого відьмацтва і Міністерство магії). Чарівники не зразу можуть контролювати свої вміння: в «Напівлихому» відьмолітки отримують свої Дари у 17 років, а мешканці світу Поттера навчаються у чарівничій школі, щоб опанувати свої таланти. В обох світах повноліття настає в 17 років. У Поттеріані чаклуни можуть чарувати як хочуть: лікувати, захищатися, літати, але тільки за допомогою чарівною палички. У світі Натана чарівники можуть чарувати лише в тих галузях, до яких отримали доступ, прийнявши свій Дар, але без якихось магічних об’єктів. Так що, як бачите, ці чарівні світи і різні, і схожі.
Гаррі та Натан теж трохи схожі. Вони не хочуть убивати. У них обох є таємні побоювання. Гаррі часом сумнівається, чи він не темний, бо вміє розмовляти парсел-мовою, а Сортувальний капелюх казав, що йому було б добре у Слизерині. А в Натана є сумніви, чи він Білий, чи справді Чорний, хороший чи поганий? Він добрий до тих, хто його не ображає, але кривдникам дає відсіч.
У Гаррі з Натаном є ще одна спільність – вони сироти. Батьків Гаррі убив Волдеморт, найславетніший темний чаклун свого світу. Історія Натана – інша: Маркус, найславетніший Чорний чаклун свого світу, – його тато, а маму Натана, Білу відьму, змусила вчинити самогубство Рада Білого відьмацтва. Та все ж Натанові, напевне, більше пощастило, бо він живе з люблячими бабусею, братом Арраном і сестрою Деборою. Є ще, правда, інша сестра – Джесіка, яка постійно його ображає та провокує. У Гаррі ж уся рідня не дуже прихильна до нього, тобто дуже не прихильна. Та вони хоч не можуть користуватися магією…
Але вернімося до Маркуса і Волдеморта. Волдеморт разом зі смертежерами, якими він верховодить, хоче владарювати світом. А от у «Напівлихому» невідомо, хто почав протистояння – Білі чи Чорні. Маркус і Волдеморт схожі тим, що вбивають заради вигоди: Маркус поїдає серце тих, кого вбив, якщо йому потрібен їхній Дар; Волдеморт вбиває людей і використовує їхні душі для створення горокрасів.
І Саллі Ґрін, і Джоан Ролінґ живуть в Англії, обидві пишуть про хлопців-підлітків із магічними талантами. Навіть зовні вони, як на мене, схожі. :) Хто знає, може, колись поїду в Британію і зустріну там Гаррі чи Натана? А може, якогось іншого чарівника – і напишу про нього книжку. :)
Не забувайте, що мої дописи можна читати також і на «Казкарці».

неділя, 11 січня 2015 р.

От халепа!

«Лихо та й годі»
Лемоні Снікет
«Поганий початок»
Якщо ви любите серії, де кожна книжка закінчується гарно, то ця серія – не для вас. Бо Лихо та й годі – про трьох дітей, яких переслідує невдача.
Вайлет, Клаус і Сонечко Бодлери сиділи на пляжі, коли друг сімї, містер Поу, сповістив їм ,що їхні батьки померли у пожежі, яка спалила їхній маєток. Вони їдуть жити з графом Олафом. Діти дивуються, бо вони його не знають і ніколи про нього не чули. Їхні батьки ніколи не запрошували його на вечірки, не говорили про нього і не вітали зі святами. Але містер Поу каже, що це тому, що граф Олаф дуже зайнятий. Він актор. Та коли він сам зустрічає графа Олафа, то думає: «Може, діти були праві?» Але Олаф вже виставив його за двері...
Граф Олаф дає дітям одне ліжко на трьох, примушує їх самих готувати їжу. Потім він дає Клаусу ляпаса, коли той захищає сестру.
Заради чого це все? У Вайлет, Клауса і Сонечка дуже багато грошей. Їх не можна використовувати, доки Вайлет не виповниться 18 років. Граф Олаф хоче заволодіти грошима Бодлерів і збирається одружитися з Вайлет. Вона, звичайно ж, не хоче. Підступний граф виробив план, а Вайлет і Клаус не можуть нічим зарадити, бо Олаф ув’язнив Сонечко. Та кмітливість двох страших Бодлерів і збіг обставин рятують їх цього разу.
«Зміїна зала»
У другій книжці про Бодлерів діти їдуть до нового опікуна. Його звати доктор Монтгомері Монтгомері. Він серпентолог. Дивно, правда? Але ні, дядько Монті дуже хороший чоловік, який хоче якнайкращого для Вайлет, Клауса і Сонечка. Та не все так просто. Вибачайте... але знову з’являється граф Олаф. Він прикидається італійцем Стефано. На жаль, вже пізно попереджати дядька Монті, що це – Олаф, а не шпигун-серпентолог, як він вважає.
Олаф вбиває дядька і робить вигляд, ніби це зробила доброзичлива змія на ім’я Чорнило...
Але Бодлери і цього разу рятуються!
***
Це серія з тринадцяти книжок. Я вже всі прочитала і вважаю, що серія варта уваги. У кожній книжці з’являється граф Олаф і намагається або вбити Бодлерів, або вкрасти їхні гроші, або зруйнувати їм життя.

Мені здається, що можна провести деякі паралелі між «Гаррі Поттером» і «Лихом та й годі». В обох серіях головні герої – трійко дітей, за якими женеться головний поганець і його помічники, а в кінці книжки відбувається двобій. По обох серіях знято фільми. От лише у Поттеріані діють чарівні сили, а в «Лихах» немає ніякої магії. Серії і різні, і схожі, і обидві дуже цікаві, хоча мені, мабуть, усе ж більш сподобався «Гаррі Поттер».