вівторок, 2 лютого 2016 р.

Дорослішання художника



Дзвінка Матіяш
Марта з вулиці Святого Миколая
 
З того, що мені сказала мама, мені здалося, що ця книжка буде глибока. Не просто глибока, а що там буде якась велика трагедія.
Наприклад, у «140 децибелів тиші» Андрія Бачинського у хлопця померли батьки, і після аварії він втратив слух і мову – одним словом, уже спочатку зрозуміло, що йтиметься про дуже серйозні проблеми.
Я чекала такого самого від «Марти…». Мушу сказати, мені навіть сподобалося, що книжка не була тим, що я очікувала. Я була приємно здивована.
Мені сподобалося й те, що у Марти була «криза». Вона обманювала, дратувалася, а потім була розчарована в собі. Ще вона не могла малювати. Це показує, що стосунки з друзями і родиною сильно впливають на те, як ти висловлюєш свою думку. Особливо творчу думку (малювати, писати, співати…).
Ще мені здалося цікавим те, що книжка описує той період часу, коли Марта емоційно дорослішає. Це дає читачам змогу порівнювати себе з нею і показує, що вони не одні такі.
Загалом, мені ця книжка здалася особливою в найкращому розумінні цього слова. Нібито описуються буденні події, але говориться не тільки про верхній шар, а глибше. Можливо, тому що Марта – художниця. А можливо, тому що в неї дорослі друзі. Якщо в тебе дорослі друзі, ти і сам стаєш дорослішим.
«Марта з вулиці Святого Миколая» явно піде на мою поличку улюблених книжок.
Єдине, що мені не сподобалося, це те, що близько кінця Марта сказала: «Те, що це був чоловік, а не жінка, зрозуміло. Не знаю, чи є хоч одна настільна гра, яку придумала б жінка». Ці слова мене обурили і дещо розчарували. Особливо враховуючи те, що автор книжки – жінка. Пошукавши в інтернеті, я виявила, що все ж є ігри, створені жінками. По-перше, Елізабет Меґі створила гру «Землевласник», на основі якої потім випустили усім відому «Монополію». Вона також створила кілька інших настільних ігор. Про інших жінок-творців ігор можна почитати ось тут. Хоча мушу визнати, що часто жінки є не винахідниками гри, а дизайнерами або співтворцями (разом зі своїми чоловіками).
Дуже раджу «Марту з вулиці Святого Миколая» та іншу книжку Дзвінки Матіяш – «День сніговика».
До зустрічі, читальні сови!

5 коментарів:

  1. Давно хочу почитати цю книжку :)

    ВідповістиВидалити
  2. Вона того справді варта! І я рада, якщо після мого допису вам ще більше хочеться її прочитати!

    ВідповістиВидалити
  3. Дорога Марічко! Дуже дякую Тобі за Твій відгук на книжку про Марту. Я прочитала її з великою приємністю. Дуже тішуся, що книжка Тобі сподобалась. До речі, якби не Твоє зауваження про настільні ігри, я би не дізналася про Елізабет Меґі і про гру "Землевласник". Героїня книжки Марта також нічого не знає про Елізабет Меґі. Зрештою, її цікавить тільки одна настільна гра, що існує кілька тисяч років тому, і явно створена чоловіком. Бо ж кілька тисяч років тому настільні ігри створювали чоловіки...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую за добрі слова! Я рада, що Вам сподобався мій допис. Мені дуже приємно отримати коментар від автора книжки.
      Завдяки "Марті..." я зацікавилася нардами і попросила батьків, щоб вони і мене навчили грати. Наша сім'я любить різноманітні настільні ігри, і в нас їх дуууже багато.
      Ваша книжка "День сніговика" мені теж дуже сподобалася. Там навіть є автограф! Мій двоюрідний брат був на презентації у Тернополі і підписав для мене.
      Сподіваюся, що Ви писатимете й далі, бо Ваші книжки дуже глибокі й проникливі.

      Видалити
  4. Дякую за добрі слова! Я рада, що Вам сподобався мій допис. Мені дуже приємно отримати коментар від автора книжки.
    Завдяки "Марті..." я зацікавилася нардами і попросила батьків, щоб вони і мене навчили грати. Наша сім'я любить різноманітні настільні ігри, і в нас їх дуууже багато.
    Ваша книжка "День сніговика" мені теж дуже сподобалася. Там навіть є автограф! Мій двоюрідний брат був на презентації у Тернополі і підписав для мене.
    Сподіваюся, що Ви писатимете й далі, бо Ваші книжки дуже глибокі й проникливі.

    ВідповістиВидалити