Як я руйнувала
імперію
Зірка Мензатюк
Якщо ви, читачу, доросла людина, то пам’ятаєте останні роки Радянської
імперії. Пам’ятаєте Рух та інші організації, які виступали за Україну та проти
комуністичної влади. Це було небезпечно, але такі люди, як Орися, Василь та Ігрек
– герої цієї книжки, – вважали, що краще ризикнути і повстати, ніж підкоритися
і жити, як раніше.
Ярина – 14-річна дівчина, яка живе в Києві в останні роки Радянської імперії.
На літо вона їде до бабусі й дідуся. Там, у селі, живе її найкраща подружка
Півоня. Якось вони з Півонею знайомляться з Ігреком, бешкетником і баламутом,
який проти комуністів і не боїться це показувати. Він любить «небезпечні» жарти
і знущається з «вірних ленінців». І в нього це виходить. Коли Ігрека підозрюють
або навіть ловлять, він завжди викручується.
Півоня настоювала на тому, що Ігрек любить Ярину, але Яринка не зважала на
те і почала зустрічатись чи, як каже Півоня, дружити з іншим. На перший погляд,
Андрій хороший, але потім виявляється, що він багато говорить, та коли настає
час діяти, то боїться забруднити свої руки. Тож Яринка його кидає і таки «дружить»
із Ігреком. А Півоня – з його найкращим другом Миколою. У книжці навіть є
весілля – Яринчиної тітки Орисі і Василя. Вони чудово підходять одне одному –
патріоти, активісти, члени Руху.
Мені сподобалося, що в цій книжці про останні роки СРСР історія поєднується
з повсякденним життям і коханням. Я зустріла кілька нових слів, як-от варені
джинси, спекулянти та дефіцит. Я спитала в мами, і вона мені розтлумачила. Не буду
писати тут, бо ви і так знаєте, що це все означає.
Наприкінці
я хочу процитувати останні рядки «Як я руйнувала імперію»:
«Чи
вистачить хоробрих, щоб стояти уздовж траси від Львова аж до Києва?
P.S. Вони
вийшли!
Незліченні тисячі!
Україна прокидається! Виринає після трьохсотлітнього сну, ніби втрачена
Атлантида. Гей, Європо! Ми живі! Ми знову є!
І будемо!»
Правда ж, зворушливо? Дуже раджу вам цю книжку. І тема й досі актуальна...
