субота, 30 травня 2015 р.

Непереможний лабіринт переможено



The Maze Runner

James Dashner

Результат пошуку зображень за запитом "the maze runner"

Бігун у Лабіринті

Джеймс Дешнер

 


Ця книга відрізняється від деяких популярних книжок тим, що в ній немає магії чи паранормальності. Хоча схожа тим, що дія відбувається у майбутньому. Не зовсім постапокаліптична, але можна так сказати. У світі, вигаданому Дешнером, краще розвинені технології, є таємна організація, яка стежить за головними героями, є секрет. А ще є дружба і любов.
У Лабіринті, зробленому з каміння, знаходиться Галявина. Уночі Лабіринт закривається і охороняє мешканців Галявини від механічних монстрів, які знаходяться в Лабіринті. А вдень стіни роз’їжджаються, ніби сміючись із хлопців, які не можуть розгадати його секрет.
Коли Томас з’являється на Галявині, ніхто не дивується. Щомісяця в ліфті приїжджає новий хлопець, і мешканці Галявини привчають його до їхнього способу життя. Усе з Томасовим приїздом ОК. Все нормально. Нічого дивного. Але наступного дня ліфт привозить дівчину. Вона каже, що все зміниться, і втрачає свідомість.
Життя хлопців, які живуть на Галявині, справді змінюється. Купол відкритий і не є перешкодою для опадів і вітру. Уночі стіни Лабіринту не зачиняються. Монстри вжалили їхнього лідера.
Томас хоче, щоб його призначили Бігуном. Це найелітніша професія. Бігуни досліджують Лабіринт і роблять карти. Чи зможе Томас завоювати довіру хлопців і розкрити таємницю Лабіринту? Треба зробити це вчасно, інакше настане кінець світу (хоча вони цього не знають).
***
«Бігун у лабіринті» – дуже популярна книжка серед моїх однолітків. Навесні ми якось обідали в китайському ресторанчику, і хлопець там читав «Бігуна…». Багато хто в школі прочитав цю книгу. Якось на уроці вільного читання Раян підійшов до мене з Кентоном і Хантером. Хлопці читали серію про «Бігуна…» (це трилогія). «О, то ви «Бігуна…» читаєте», – сказав Раян. На цю фразу повернулися майже всі голови в класі (бо він говорив досить голосно). «Я читав. Мені здається, ця серія ще краща за «Гаррі Поттера». Тоді ті, хто читав чи хоча б дивився про Гаррі Поттера, підійшли до нашого столу. Ніхто з Раяном не погодився.
«Бігун у Лабіринті» – цікава серія, але в ній немає такої сили, як у «Гаррі Поттера», – зазначив Кентон.
«Плюс, у Поттеріани більше перекладів», – сказав Хантер. «А ще є сайти, програми, додатки до книги, сторінки на твіттері, фейсбуці та інгстаграм», – додала я. «І вісім фільмів», – сказали Лукас і Коул.
Так що, як бачите, «Бігун в Лабіринті» – цікава книга, хоча, як вважаємо ми з однокласниками, до «Гаррі Поттера» не дотягує.
Раджу. :)

четвер, 28 травня 2015 р.

Здійснення мрій



Авіа, пташиний диспетчер

Оксана Лущевська

 

Результат пошуку зображень за запитом "авіа пташиний диспетчер"
Можливо, ви читали цю книгу молодшим брату/сестрі чи доньці/сину і тепер дивуєтеся, чому я, одинадцяти років, пишу про неї відгук. А причина проста: я отримала книгу, я прочитала книгу, мені сподобалася книга, я вирішила написати про книгу. Слухайте…
Починається все з того, що бориспільський голуб Авіа спостерігає за літаками. Він із гіркотою згадує, що мав би бути спортивним голубом, але ще малим пташам поранив крило, тож тепер живе в Бориспільському аеропорту.
Початок дії: теплого дня Авіа відпочиває на сонечку, коли до нього прилітає шматок газети. Там Авіа читає про диспетчерів і вголос думає про те, що було б класно, якби були диспетчери для пташок. Це все лише мрії Авіа, та папуга Кодак Ара пише статтю про цю геніальну ідею. І тоді Авіа розуміє, що йому треба реалізувати свій божевільний задум. Підштовхнуло його й те, що крук Шах, який ображає усіх слабших за нього, обіцяє, що, якщо Авіа втілить свій задум у життя, він (крук) покине Бориспільський аеропорт назавжди.
І що ж ви думаєте? З допомогою друзів Авіа починає керувати пташиними польотами.
Гарна і зворушлива книжка з чудовими ілюстраціями. Я б радила читачам 4-10 років.

Новинка: до деяких відгуків я додаватиму абзац, який називатиметься Д.Р.П.А. Це означає «До речі, про автора». Як вам ідея?

Д.Р.П.А.
Оксана Лущевська – авторка багатьох інших книг. Зокрема, «Друзі за листуванням», «Найкращі друзі», «Солька і кухар Тара-пата», «Інший дім», «Вовчик-колядник», «Про кита», «Мені не потрапити до «Книги рекордів Гіннеса» (усі вони в нас є!) та ін. «Авіа, пташиний диспетчер» прилетів до мене з автографом і поповнив мою колекцію підписаних авторами книжок. Підпис: «Чудова Марічко, літай високо! О. Л. Обіймаю міцно».
Велика подяка Оксані Лущевській за всі її чудові книги.
Літайте високо і не бійтеся впасти!

неділя, 10 травня 2015 р.

School Blog 4

Chapter 4 Reflection 
Woodsong
Gary Paulsen
In chapter 4, Gary told about how he ran into a bear into his yarf and then threw a stick at it. We were to say if we think that Gary handled the situation well or  not.
I have mixed thoughts on how well Gary Paulsen handled the bear situation. On one hand, he shouldn't've thrown the stick at Scarface in the first place. After that, there really wasn't much he could do, so I guess he handled it well after that. He did the right thing, when he sat there, not movingm wating for the bear to make his choice. If he tried to wriggle free, or move at all, I think that the bear would think of that as an attempt to threaten him, and decide to kill Paulsen. So, there Gary did the right thing. Personally, (but this could be different for some people depending on their personal experience) I also believe that Gary made the right choice when he didn't shoot the bear. I could add my own thoughts here, but Paulsen describes it perfecectly when he says "Kill it for what? For not killing me?" He should be thankful to the bear, because it didn't kill him. Gray also says it when he says "I am no more and no less than any animal in the woods." I think that that's true. Not just for him, but for all of us. Thinking back to our last post, we are animals, after all.
Then we also had to point out five examples of imagery, one for each of the senses, from the chapter.
Imagery:
Touch: "I took the riffle from the gun rack."  Makes me think of cold metal and anger.
Taste:"I put their frozen meat blocks the edges to soften, then fed them warm meet." That makes me think of warm meet.
Feel: "I nearly froze." It makes me feel cold.
Smell:"The wolves could smell her fear."
Sight: "A cow in the field was a marvel and had to be investigated." It makes me think of cows and fields.
.