Безсердечне серце

Чорнильне серце 

Корнелія Функе

 

Чи вам коли-небудь хотілося потрапити у світ улюбленої книги? Я, наприклад, зачарована Поттеріаною. З того часу, як прочитала «Гаррі Поттера» (минулого літа), дуже сильно хочу потрапити у світ Джоан Ролінґ. Та, на жаль, у чарівні світи можна потрапити лише в книжках. Чи на щастя?..

Звичайні люди не можуть вчитувати себе в книжки чи вичитувати з улюблених історій героїв. А от для Мо і Меґі Фольхартів, яких створила Корнелія Функе, – це реальність.

Десять років тому Мо читав вголос книжку «Чорнильне серце» Феноліо. У той час, як він читав, зникли його дружина і два товсті коти, а замість них з’явилося троє чоловіків: Каприкорн, Баста і Вогнерукий. Мо вичитав їх із книги. І це погані новини, бо світ «Чорнильного серця» дуже відрізняється від нашого. Феї, кобольди, гіганти, скляні чоловічки, царі… І якби ж тільки це. Каприкорн – ватажок банди паліїв та убивць, а Баста – його улюбленець. На щастя, хоч Вогнерукий не поганий: він – усього лиш факір і заробляє на життя трюками з вогнем. У Чорнильному світі вогонь дружить з факіром.

Уся книжка «Чорнильне серце» (Корнелії Функе, не Феноліо) – про те, як Мо і Меґі борються з Каприкорном. Корнелія Функе, на відміну від Феноліо, написала не одну книгу про Чорнильний світ, а три. Я вже почала читати другу частину, яка називається «Чорнильна кров», і в ній Меґі з батьками потрапляють в книгу. Страшні пригоди не завжди закінчуються добре…

«Чорнильне серце» нагадало мені про іншу книжку, яку читала кілька років тому. Це – «Нескінченна історія» Міхаеля Енде. Там також є книга в книзі – з такою самою назвою («Нескінченна історія»). Атрею, так само, як і Мо, Меґі та Реза, потрапляє в історію, яку читає.

Мені здається, що «книга в книзі» – це гарна ідея, бо мені було б цікаво, якби це трапилося зі мною. А ще – це ніби ти читаєш кілька рівнів однієї книги.

Сподіваюся, що мій блог подобається вам і надихає вас. Сподіваюся, що ви читаєте ті книги, які я раджу (я ж намагаюся не розказувати всі секрети :). Так що чекайте нових відгуків!

До зустрічі, читачуни! :)

School Blog 3

Woodsong

Gary Paulsen

Althought at school we are done with Woodsong, and going on to a different book (later), I will keep posting the school blog segment. Here is chapter 3.
Animal intelligence has always been an interesting topic for us humans. We don’t want to accept the fact that other creatures may be gaining smarts. Humans want to be the only ones capable of wise thoughts. The only ones capable of solving puzzles, and being smart. But people are accepting that animals are smart too. In the video that we saw, the crows were dropping walnuts on the street, and at first, they were dropping them in the middle, so the cars were driving by all the time. But then the birds realised that cars didn’t drive by crosswalks at all times, so they started dropping the nuts there. That prooves that animals and birds can learn. In chapter 3, Columbia, one of Gary Paulsen’s sled dogs, also shows us that animals can think, can have plans, can show humor. Columbia pushed her bone just outside of another dog’s reach, and  laughed as he tried, but couldn’t, reach the meat. That taught the animal intelligence lesson to Gary. Who or what will teach it to us?
Good question right? See you next time. And just a reminder: you are visiting bookworm.yasinovskyy.info.