Різдвяна історія

Чарльз Діккенс

«Різдвяна історія»

 

Не всі люблять класику. І часом люди мають різні уявлення щодо цього поняття. Зараховують різні книжки у шанобливі списки класики. Та є певні твори, щодо яких немає сумнівів. Один із них – «Різдвяна історія» Діккенса.

Ця повість може подобатися багато кому, але з різних причин. Мені вона подобається тому, що завдяки Привидам Скрудж змінив свої звички і став кращою людиною.

Мені здається, що всі три Привиди однаково вплинули на Ебенезера Скруджа. Ви можете думати, що саме третій Привид змінив його найбільше, але особисто я вважаю, що до приходу третього Привида Скрудж уже почав переглядати свої погляди на життя.

Він побачив своє минуле і те, що у минулому він залежав від інших людей. Якби ті люди були такими скнарами, як він тепер, то Скрудж так багато в житті не досягнув би.

Він побачив, що люди були добрі і щедрі. Ще він отримав нагадування, що саме через надмірну любов до грошей його колись покинула кохана. І він побачив, яка вона зараз щаслива. Без нього. Він зрозумів, що гроші зруйнували те життя, яке в нього могло бути.

З другим Привидом Скрудж бачить сім’ю свого клерка Боба Кретчита. Він бачить, що мізерна зарплата, яку той отримує, це явно недостатньо, щоб прогодувати велику сім’ю Кретчитів. Скрудж поступово розуміє, що його вчинки шкодять іншим.

Ще з Привидом теперішнього Різдва Скрудж бачить вечірку свого племінника, на яку він відмовився піти. Він бачить, як там весело. І в племінника, і в Боба негативно говорять про старого Скруджа. Він вирішує це змінити.

Він хоче виправити свої помилки, ті негаразди, які він бачив у майбутньому. Він стає піднесеним, радісним, добрим, щедрим, хоче робити добро і ділитися своїм багатством з іншими. Скрудж дивує людей своєю поведінкою, бо ж вона була дуже незвичайною, дуже дивною, як на нього. Він посилає Бобові Кретчиту велику гарну індичку, бо ж знає, що це його вина, що сім’я Кретчитів бідує і недоїдає. А ще він підвищує Бобові зарплату – з тої самої причини.

Ця історія показує нам, що ніколи не пізно виправити свої помилки, треба лиш дуже сильно цього захотіти. І ще нагадує, що треба робити іншим добро. Не лише на Різдво. Щодня, коли є така можливість.

Про країну Часу

«Дивовижні пригоди Наталки в країні Часу»

Ніна Воскресенська

Чи ви коли-небудь читали книжки про час? Наприклад, «Момо» Міхаеля Енде чи «Наталку в країні Часу» Ніни Воскресенської? Може, і ви задумувалися, куди йде час, який ви марнуєте? Про це розповідає Ніна Воскресенська у своїй книжці.

Що таке час? Час – це секунди, хвилини, години, доби, тижні, місяці, роки, віки. Вони повзуть, йдуть чи біжать. Час був, є зараз і завжди буде. «Ніхто достеменно не знав, як і чому виникла країна Часу. Подейкували навіть, що вона існувала завжди, бо час минав, день слідував за ніччю, по весні наставало літо, за літом – осінь, а відтак зима. Усе це відбувалося постійно, і не було цьому ні кінця, ні краю.

Люди сприймали це як належне. Мало хто з них замислювався над тим, що за дотриманням суворого порядку стежить Володар Часу, правитель країни Часу».

У країні Часу живуть секунди, хвилини, години, дні, тижні, місяці, роки та віки. Хвилині служать 60 секунд, дню – 24 години, року – 12 місяців тощо.

У країні Часу є п’ять територій: Місто Мрій, Палац Володаря Часу, Місто Спогадів, Місто Забуття та Замок Втраченого Часу. У Місті Мрій живуть мрії. Мешканці країни Часу чекають тут свого часу. Вони – наше майбутнє.

У центрі країни стоїть Палац Володаря Часу. Туди йдуть мешканці країни Часу, коли настає їхній час. Вони виходять на Сцену Життя – наше життя, тобто теперішній час, сучасність. Хвилину там живуть хвилину, дні – день, а віки – століття.

Після Сцени Життя мешканці поселяються в Місті Спогадів. Вони там живуть, поки люди пам’ятають про них. Коли про них забувають, вони ідуть і Місто Забуття. Життя там однакове і передбачуване.

Усі мешканці країни Часу бояться Замку Втраченого Часу. Туди потрапляє час, змарнований людьми.

Після того як я прочитала цю книжку, стараюся не марнувати час.

P.S. А якщо вам цікаво, що робила Наталка у країні Часу – читайте книжку Ніни Воскресенської.