Персі Джексон та інші

Percy Jackson and the Olympians

The Heroes of Olympus

The Trials of Apollo

Rick Riordan

Для вас ім’я Ріка Ріордана може бути не дуже знайомим, бо українською його досі не переклали, але у моїй маленькій школі світ Ріордана швидко набирає популярності. І недивно. Світ наповнений міфологією, монстрами і богами. Рік пише так майстерно, що навіть найпроникливіший читач не зможе відрізнити, де сховані «нудні факти» про міфологію, які вчать у школі, а де працює фантазія автора. Ріордан сам колись працював учителем літератури та міфології, тож він знає, як робити навчання цікавим.

Книжка захоплює тільки тоді, коли є цікаві персонажі, а персонажі в Ріка Ріордана – на ура. Так само, як і з персонажами «Гаррі Поттера», ми можемо порівнювати себе з ними, бо, крім неймовірних пригод та магічних негараздів, у них такі самі проблеми, як і в інших дітей їхнього віку. У більшості напівкровних (дітей богів і людей) – синдром розсіяної уваги та дислексія, зате в них розвинені здібності на полі бою. Але в школі та буденному житті це їм аж ніяк не допомагає.

Я заходила на сайт Ріка Ріордана і знайшла там купу цікавих речей. Він дає багато підказок письменникам-початківцям, щодо розвитку персонажа, діалогів, планування сюжету. Зокрема,  Ріордан каже не боятися використовувати справжніх людей як моделей, але й не обмежуватися цими людьми. Також не обов’язково розповідати читачеві все, що вам відомо про героя. Якщо хочете ще – купу підказок та порад можна знайти тут.Що виокремлює Ріордана від інших авторів сучасної фантастики – це те, що він переводить з серії в серію своїх персонажів і продовжує писати про їхні пригоди. Одна серія-бестселер не зупинила його (так само хвалю Касандру Клер – авторку серії «Місто кісток»). Окрім того, Ріордан дописує на своєму сайті й у твіттері.

Дякую Ріку Ріордану за те, що він написав такі чудові книги з неймовірними персонажами і що не розчаровує своїх фанатів. Хочу ще! ;)

"The town was paper, but the memories were not"

Paper Towns

by John Green

This book was awesome
You would like this book if you like Suspense
Review: Its a really good book with plot twists and turns. I think that the story is really good and really well developed. The most interesting is how the characters took a road trip based on clues. I would really have liked to be in the story with the characters or visit the places where they went. I really like Margo because she is mysterious, likes sneaking off and running away and is well liked by the people at school, although she doesn't necessarily like them or trust them. "Paper towns" is mentioned a few times in the story, under different circumstances. One is when Margo says that everything in their town is made made of paper, isn't real. "Paper houses, paper people. It's a paper town." And when Quentin is looking for Margo he looks in towns that were suppose to be build, but never were, "paper towns". There are also more things in the book that imply that "Paper Towns", is a really good title. There are several different covers, one where there's a thumb tack in a map, like in the book, and one where Margo and Quentin are standing side by side and her hair is blowing in his face. And one where there is a city made of paper just standing there (once again implying that it's a "paper town". I like all of them. Overall the book the is very good and the author is an amazing one, and I very much recommend this book to almost anyone. 
"For some people, those strings just snap." Quentin doesn't want Margo to be one of those people (aha moment). 
"The town was paper but the memories were not." 
(Just a warning, there isn't really a happy ending)

Безсердечне серце

Чорнильне серце 

Корнелія Функе

 

Чи вам коли-небудь хотілося потрапити у світ улюбленої книги? Я, наприклад, зачарована Поттеріаною. З того часу, як прочитала «Гаррі Поттера» (минулого літа), дуже сильно хочу потрапити у світ Джоан Ролінґ. Та, на жаль, у чарівні світи можна потрапити лише в книжках. Чи на щастя?..

Звичайні люди не можуть вчитувати себе в книжки чи вичитувати з улюблених історій героїв. А от для Мо і Меґі Фольхартів, яких створила Корнелія Функе, – це реальність.

Десять років тому Мо читав вголос книжку «Чорнильне серце» Феноліо. У той час, як він читав, зникли його дружина і два товсті коти, а замість них з’явилося троє чоловіків: Каприкорн, Баста і Вогнерукий. Мо вичитав їх із книги. І це погані новини, бо світ «Чорнильного серця» дуже відрізняється від нашого. Феї, кобольди, гіганти, скляні чоловічки, царі… І якби ж тільки це. Каприкорн – ватажок банди паліїв та убивць, а Баста – його улюбленець. На щастя, хоч Вогнерукий не поганий: він – усього лиш факір і заробляє на життя трюками з вогнем. У Чорнильному світі вогонь дружить з факіром.

Уся книжка «Чорнильне серце» (Корнелії Функе, не Феноліо) – про те, як Мо і Меґі борються з Каприкорном. Корнелія Функе, на відміну від Феноліо, написала не одну книгу про Чорнильний світ, а три. Я вже почала читати другу частину, яка називається «Чорнильна кров», і в ній Меґі з батьками потрапляють в книгу. Страшні пригоди не завжди закінчуються добре…

«Чорнильне серце» нагадало мені про іншу книжку, яку читала кілька років тому. Це – «Нескінченна історія» Міхаеля Енде. Там також є книга в книзі – з такою самою назвою («Нескінченна історія»). Атрею, так само, як і Мо, Меґі та Реза, потрапляє в історію, яку читає.

Мені здається, що «книга в книзі» – це гарна ідея, бо мені було б цікаво, якби це трапилося зі мною. А ще – це ніби ти читаєш кілька рівнів однієї книги.

Сподіваюся, що мій блог подобається вам і надихає вас. Сподіваюся, що ви читаєте ті книги, які я раджу (я ж намагаюся не розказувати всі секрети :). Так що чекайте нових відгуків!

До зустрічі, читачуни! :)

Канікули зі смертю

The Summer of the Gypsy Moths

Sara Pennypacker

Літо шовкопрядів

Сара Пенніпекер

Я знаю, що давно не писала про книжки, які читала англійською. У мене був насичений початок навчального року. Щоправда, і зараз часу не дуже багато. Незабаром викладу допис про «Бігуна в лабіринті» (The Maze Runner by James Dashner), а зараз – слухайте…

«Літо шовкопрядів» Сари Пенніпекер – історія двох дівчат-підлітків, Енджел і Стелли, які живуть у тітки Луїзи. Насправді вона їм зовсім не тітка. Луїза – сестра бабусі Стелли, а Енджел вона тимчасово взяла до себе з дитячого притулку. Дівчат аж ніяк не можна назвати близькими. Енджел не хоче зближуватися з Луїзою, Стеллою чи іншими дітьми, бо знає, що надовго тут не затримається: її тітка незабаром забере її до себе. Тато Стелли пішов, коли вона була мала, мама також покинула її, але Стелла сподівається, що мама скоро повернеться, бо «вона обіцяла». Та одного дня Луїза помирає, дівчата не хочуть вертатися у дитбудинок, тож їм треба навчитися жити разом. «Жити разом» – означає приховувати смерть тітки від її сусіда та друга Джорджа, від «дачників», які живуть у котеджах, за якими наглядала Луїза; ховати саму Луїзу, закопуючи її на городі; купувати їжу тощо. Перед дівчатами – справжнє випробування.

Далі хочу перекласти уривок з «Літа шовкопрядів». Сподіваюся, вам сподобається.
Розділ 15
У суботу вранці я прокинулася від того, що в мене бурчав живіт. Я зібралася встати, але впала назад у ліжко, бо запаморочилася голова. Я перевернулася, обережно стала на ноги і вдягнулася.
Ми чули голоси з котеджів – відпочивальники сьогодні встали рано, щоб спакуватися, готувалися до від’їзду. Енджел спустилася на перший поверх і подивилася на мене з надією. Я похитала головою. Ми сіли чекати, запах бекону й грінок був справжніми тортурами для нас.
О пів на десяту ми сіли біля знаку «Лишіться на довше». Сім’ї відпочивальників усі були на вулиці – запихали речі в багажники, а дітей – у кріселка. Один за одним батьки з котеджів приносили ключі. Я боялася, що хтось із них захоче поговорити з Луїзою, але всі вони казали: «Може, повернемося наступного року» – та: «Сподіваємося, їй уже краще».
Дві машини виїхали, а потім жінка з останнього котеджу підійшла, тримаючи ракетку для бадмінтону. «Вибачте, – сказала вона, – здається, мої хлопці поламали її». «Нічого, – відповіла їй я. – Таке тут часто буває». «Діти на канікулах, ви розумієте». Вона запхала мені в руку двадцять доларів. «Це має покрити витрати». Потім вона витягнула картку з гаманця: «Моя подруга – фізтерапевт. Вона чудова. Спеціаліст по спинах». Потім жінка розповідала про різні ускладнення, які можуть розвинутися після травми – озвучила довгий список. Я погодилася, що Луїзі не треба було більше проблем, що було правдою, і пообіцяла передати візитку.
Потім жінка побігла ловити одного зі своїх хлопців, який вискочив із машини, запхала його назад в авто, і вони поїхали.

Нагадую, що мої дописи можна читати і на "Казкарці".

Життя – це казка

Казковий переполох

Майкл Байклі

Є багато казок. І багато книжок та історій про казки та про те, як люди туди потрапляють чи що казки – це реальність. Серія про сестер Грімм – одна з найцікавіших серед таких «казкових» історій.

Сабріну і Дафну Грімм – сироти. Їхні батьки зникли два роки тому, і вони живуть у притулку, який приставляє до них тимчасових батьків. Але ті люди ображають сестер, а Сабріна і Дафна, в свою чергу, ображають їх.

Якось їх відправляють до жінки, яка каже, що вона – їхня бабуся. Дафна радіє та одразу починає називати її «бабусенька», а от Сабріна (як завжди) сумнівається, особливо після того, як бабуся Рельда розповідає їм, що вони – нащадки братів Грімм і що ті писали не казки, а описували реальні події. Сабріна вважає, що жінка з’їхала з глузду, аж поки бабусю Рельду та її друга Кеніса не забирає гігант. От тоді – сестри Грімм на допомогу!

Їм допомагає Пак, хлопець, про якого писав Шекспір. Вони витягають із в’язниці Джека, героя казки «Джек і бобове дерево», бо думають, що він може допомогти. Та згодом виявляється, що Джек не тільки не хоче їм допомагати, але й сам запустив гіганта. Чому і як – читайте самі.

До речі, про пригоди сестер Грімм Баклі написав дев’ять книжок. Мені ця серія сподобалася. Дуже. Вона була моєю улюбленою довгий час. Поки я не прочитала «Гаррі Поттера» (про мої враження я писала тут).

Ця серія - не тільки про казкових героїв, а й про дитячі та підліткові переживання. Читайте, не пошкодуєте!

Вибачте, що в червні та липні було лише по одному відгуку – у мене було дуже насичене літо: я багато плавала в басейні, навчилася стрибати з дошки головою вперед і кататися на велосипеді. Тепер писатиму більше. Обіцянка читачуна. Уже примітила кілька книжок, враженнями про які хочу поділитися.

Про Гаррі

«Гаррі Поттер»Джоан Роулінг

Гаррі Поттер, Гаррі Поттер, Гаррі Поттер… Пару років тому всі читали «Гаррі Поттера», дивилися фільми про Гаррі Поттера, говорили про Гаррі Поттера. А мені тоді Гаррі Поттер не пішов. Я взяла в бібліотеці першу книжку, три тижні тягала її в рюкзаку, а потім повернула в бібліотеку – ні, то ні, я й так знаю, хто такий Гаррі Поттер.

Це було два роки тому. Ці два роки ми разом з друзями дружно бекали, коли хтось згадував Гаррі Поттера. А взимку мама почала читати книжки Роулінг і сказала мені, що лише початок нуднуватий. Я покрутила носом, але коли почалися канікули, таки взяла першу книжку. І пропала. Перші дві частини я проковтнула за три дні, а всі сім (товстющі, ви ж знаєте) – за три тижні.

Сьогодні я не буду переказувати сюжет, а спробую відповісти на кілька запитань.

Чому усі так люблять Гаррі Поттера?

Джоан Роулінг вигадала світ такий цікавий, що хоч бери і плач, що його нема насправді. Вона створила дуже правдоподібних героїв і таких капосних поганців, що не перестаєш обурюватися їхніми діями. Вона повбивала не надто багато героїв, а саме стільки, щоб показати читачеві, що противники справді не бояться вбивати.

Зараз ця серія – моя улюблена. Якщо дочитати до того місця, коли Гаррі Поттер їде в Гоґвортс, то від книжки неможливо відірватися.

Чому про героїв, вигаданих Джоан Роулінг, так цікаво читати?

Вони такі, якими ми хочемо їх бачити. Вони не ідеальні в усьому, а такі ж, як і ми, в них також є проблеми. Ну от подивіться самі:

1. Гаррі в кожній книжці (крім третьої) бореться з Волдемортом.

2. У нього вмирають рідні та друзі. СПОЙЛЕР: батьки, Сіріус, його хрещений батько, Албус Дамблдор, директор школи, який по-справжньому любить Гаррі і якого любив Гаррі.

3. У нього дуже складні стосунки з одним із вчителів – Северусом Снейпом.

4. Гаррі весь час встругає в халепи разом з друзями – Роном і Герміоною.

До речі, про Рона та Герміону. У них також є проблеми. У містера та місіс Візлі семеро дітей, і сім’я їхня бідна. Рон особливо цим не переймається, але часом це його дратує. Книжки в нього не нові, мітла стара, парадна мантія – з комісійної крамниці, а пацюк дістався від старшого брата. Та ще й Драко Мелфой, ворог Гаррі та його друзів, знущається та обзивається.

Герміона дуже розумна, але це не допомагає їй визначитися зі своїми почуттями. Крім того, її батьки – маґли, тобто не чарівники. Її через це дражнять і обзивають дуже поганим словом – «бруднокровка».

Коли думаєш про «Гаррі Поттера», виникає ще одне питання: для якого віку ця серія?

Я б сказала, 10+, але треба бути готовим до того, що в книжці будуть помирати деякі персонажі і часом буде ДУЖЕ сумно.

Знаю, що вже чимало написала, але наостанок хочу розповісти ще про одну річ: для фанатів Гаррі Поттера на Флориді створили парк розваг, присвячений… Гаррі Поттеру!

Весь парк – це Алея Діагон. Там продаються чарівні палички, мітли та інші цікаві речі, пов’язані з Гаррі та його світом. Я б сама хотіла туди поїхати. Хоча б для того, щоб побачити Українського залізнопузого дракона, що сидить над чаклунським банком Ґрінґотс.

Побачити парк можна ось тут:

harrypotterparks.com

Сучасна Русалонька

Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських

Марина Павленко

Я багато читала про серію Марини Павленко «Русалонька із 7-В», а тепер нарешті читаю самі книжки. От цікаво, вам подобаються детективи і всілякі заплутані історії? Мені – так. Якщо ж ви любите їх так, як я, то ця серія – для вас.

«Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» – перша книжка з серії. Головна героїня – дівчина Софія, яка, так само як і я, не любить алгебри. Їй, так само як і мені, підсовують братика (у мене сестра, але то дрібниці). Книжка ж не про те. Софія закохана в однокласника Вадима Кулаківського. У роду Кулаківських – прокляття. Після того, як Гордій Кулаківський привласнив собі купу чужої землі, його і його рід прокляли – мовляв, матимеш гроші, але не матимеш щастя.

За допомогою фотографій, чарівної шафи, яка може переносити Софійку в часі, та коралів, які роблять дівчину невидимою у минулому, Софійка знімає з Вадима прокляття. Ще вона позбавляє себе нічних жахів, бо квартира знизу також була пов’язана з прокляттям Кулаківських. Ціла сім’я загинула під час грози – і в грозу чи при повні привиди змушені знову і знову переживати цю трагедію. Після того, як Софія у минулому врятувала родину Катрусі, двоюрідної прабабусі Вадима, кошмари в квартирі знизу припинилися.

Тепер Вадим вільний від прокляття. До нього з бабусею поприїжджали родичі, доля яких змінилася після того, як Софійка врятувала Катрусю, а Вадим їй вдячний, бо тато купив йому мотоцикл.

Коли я закінчила читати книжку, був вечір. Раптово почалася гроза. Ну як тут не злякатися? Саме за такої погоди у квартирі знизу з’являлася колись Катруся. Стало якось не по собі, та якось я заснула…

То що скажете? Цікаво? А це ж лише перша книжка. Друга – про привида, третя – про русалку, четверта – про лабіринт і пропажу картин. А про що п’ята – не скажу, бо щойно почала читати.

P.S. Якщо вам сподобалося те, що я написала, коментуйте, будь ласка! І, взагалі, коментуйте. Я хочу знати, що мої читачі думають про мої дописи, мій блог і про мене. Дуже дякую тим, хто коментує. І тим, хто читає також. До зустрічі!