"The town was paper, but the memories were not"

Paper Towns

by John Green

This book was awesome
You would like this book if you like Suspense
Review: Its a really good book with plot twists and turns. I think that the story is really good and really well developed. The most interesting is how the characters took a road trip based on clues. I would really have liked to be in the story with the characters or visit the places where they went. I really like Margo because she is mysterious, likes sneaking off and running away and is well liked by the people at school, although she doesn't necessarily like them or trust them. "Paper towns" is mentioned a few times in the story, under different circumstances. One is when Margo says that everything in their town is made made of paper, isn't real. "Paper houses, paper people. It's a paper town." And when Quentin is looking for Margo he looks in towns that were suppose to be build, but never were, "paper towns". There are also more things in the book that imply that "Paper Towns", is a really good title. There are several different covers, one where there's a thumb tack in a map, like in the book, and one where Margo and Quentin are standing side by side and her hair is blowing in his face. And one where there is a city made of paper just standing there (once again implying that it's a "paper town". I like all of them. Overall the book the is very good and the author is an amazing one, and I very much recommend this book to almost anyone. 
"For some people, those strings just snap." Quentin doesn't want Margo to be one of those people (aha moment). 
"The town was paper but the memories were not." 
(Just a warning, there isn't really a happy ending)

Сучасна Русалонька

Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських

Марина Павленко

Я багато читала про серію Марини Павленко «Русалонька із 7-В», а тепер нарешті читаю самі книжки. От цікаво, вам подобаються детективи і всілякі заплутані історії? Мені – так. Якщо ж ви любите їх так, як я, то ця серія – для вас.

«Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» – перша книжка з серії. Головна героїня – дівчина Софія, яка, так само як і я, не любить алгебри. Їй, так само як і мені, підсовують братика (у мене сестра, але то дрібниці). Книжка ж не про те. Софія закохана в однокласника Вадима Кулаківського. У роду Кулаківських – прокляття. Після того, як Гордій Кулаківський привласнив собі купу чужої землі, його і його рід прокляли – мовляв, матимеш гроші, але не матимеш щастя.

За допомогою фотографій, чарівної шафи, яка може переносити Софійку в часі, та коралів, які роблять дівчину невидимою у минулому, Софійка знімає з Вадима прокляття. Ще вона позбавляє себе нічних жахів, бо квартира знизу також була пов’язана з прокляттям Кулаківських. Ціла сім’я загинула під час грози – і в грозу чи при повні привиди змушені знову і знову переживати цю трагедію. Після того, як Софія у минулому врятувала родину Катрусі, двоюрідної прабабусі Вадима, кошмари в квартирі знизу припинилися.

Тепер Вадим вільний від прокляття. До нього з бабусею поприїжджали родичі, доля яких змінилася після того, як Софійка врятувала Катрусю, а Вадим їй вдячний, бо тато купив йому мотоцикл.

Коли я закінчила читати книжку, був вечір. Раптово почалася гроза. Ну як тут не злякатися? Саме за такої погоди у квартирі знизу з’являлася колись Катруся. Стало якось не по собі, та якось я заснула…

То що скажете? Цікаво? А це ж лише перша книжка. Друга – про привида, третя – про русалку, четверта – про лабіринт і пропажу картин. А про що п’ята – не скажу, бо щойно почала читати.

P.S. Якщо вам сподобалося те, що я написала, коментуйте, будь ласка! І, взагалі, коментуйте. Я хочу знати, що мої читачі думають про мої дописи, мій блог і про мене. Дуже дякую тим, хто коментує. І тим, хто читає також. До зустрічі!

Як не скарб, то пожежа

Як не скарб, то пожежа

Наталка і Олександр Шевченки

Минулого разу я писала про книжки Андрія Кокотюхи, а цього – про ще один детектив – «Як не скарб, то пожежа» з серії «Команда Мрії».

У книжці так само, як і в Кокотюхи, дві частини і так само однакові герої. Ура!

У першій частині Команда Мрії шукає скарб, а потім викриває злочинців і таки отримує гроші. А у другій повісті – пожежа. Усі в місті думають, що винен міський дивак Халатурник, але Команда Мрії підозрює, що це не він, а Артур і Альберт, двоє не місцевих бізнесменів. Виявляється, що вони хотіли купити землю, але там вирішили побудувати санаторій. Тоді Артур та Альберт підпалили цю ділянку, а потім підставили Халатурника. Діти знають, що це не він, бо Халатурник страшенно боїться вогню. Тільки як пояснити це міліції? У Команди Мрії є план! Який? Дізнайтеся самі!

Клуб Боягузів

Андрій Кокотюха

Клуб Боягузів

Мені подобається, як Андрій Кокотюха пише свої книжки. «Клуб Боягузів» і «Колекція гадів» - обидві про тих самих героїв.

Коли закінчується книжка, мені не хочеться прощатися з її героями, а у випадку з повістями Кокотюхи прощатися немає потреби! Як на мене, це гарно, що в творах письменника ті самі персонажі.

Особисто мені більше сподобався «Клуб Боягузів». Оксана, її нова подружка Мавка, Денис і Максим їдуть до Львова. Вони ночуватимуть у Мавчиних батьків. Коли Денис прогулюється містом, його звинувачують у крадіжці ста гривень. Його навіть забирають у міліцію, але потім випускають, а сім’я дівчинки, яка його звинуватила, приходить додому до Мавки на чай.

Оля, так звати цю дівчинку, розказує їм, що сама поцупила гроші. Вони їй треба були, щоб заплатити за членство у так званому «Клубі Боягузів». Максим та Денис сумніваються, що цей клуб справжній. Особливо Максим. Вони всі нашкрібають Максимові сто гривень, і він вступає у клуб. Потім друзі полюють на засновника «клубу».

Суперцікава книжка! Я вам розказала тільки про одну частину, а їх там дві.

Приємного читання!