Несподівана дружба

«Дівчата з 13-ї вулиці»

Малгожата Гутовська-Адамчик
 

Заучка, емо, крута… Що ж їх поєднує? На перший погляд, нічого. Та це не так. Усі троє самотні. У кожної є проблеми в сім’ї, сумніви в собі, сум та злість. А ще їм усім бракує справжніх друзів та підтримки.

Такі різні, але такі схожі. Зося, Агата та Клаудія. І як же вони знайдуть одна одну, якщо в них нуль спільних інтересів?

Коли їхній клас їде на екскурсію, вони опиняються разом у кімнаті – це призведе до зародження дружби чи до катастрофи?

Спочатку здається, що це шанс порозумітися. Зося й Агата сміються разом, навіть Клаудію залучають до розмови. Але потім Клаудія посеред ночі влаштовує в їхній кімнаті вечірку. Про це дізнається вчителька, а вранці виявляє недопалок і бляшанку з-під пива у Клаудії під ліжком. Оскільки жодна з дівчат не зізнається, класна призначає «покарання» всім трьом. Їхнє завдання – читати дівчині їхнього віку, яка лежить у комі. Дівчата вибирають книжку і по черзі читають Магді.

На мою думку, це було б захопливо і страшно водночас. А якщо вона прокинеться, коли я читатиму? А що, як щось піде не так?

У всіх трьох є проблеми вдома, і вони розказують Магді речі, якими ні з ким не ділилися. Зосині батьки вважають, що вона хоче стати лікарем (як вони), хоча це їхня ідея. Після смерті Агатиного тата її мама знову одружилася, й Агата не може знайти спільної мови з вітчимом та меншим братом. Матір Клаудії рідко буває вдома і вважає, що донька безтолкова і ні на що не здатна.

Дівчата діляться своїми переживаннями і проблемами з Магдою, тож якщо вона їх чує (а я думаю, що вона їх чує, розуміє й пам’ятає все, що їй розповідають), то вона знає їх краще, ніж будь-хто інший. Мені здається, вони просто хочуть це сказати, висловити свої думки, але в них немає з ким поділитися своїми стражданнями, тож вони говорять до Магди, яка ніби і є, але невідомо, чи чує все, що вони кажуть.

Усім потрібна така людина – людина, якій можна все розповісти, а вона тобі слова кривого не скаже. Якщо у вас немає такої людини, то, поки ви її шукаєте, можете записувати свої думки у щоденник. Або писати листи уявному другові… Це працює!

The Magic of HP

Harry Potter and the Sorcerer's Stone (Book 1)

by J.K. Rowling

Fantasy

5

5

5

5

5

This book was awesome
You would like this book if you like Magic

Review: (By the way, this review will be on all 7 books, not just the first one.) I thought that the series was amazing. The author used incredible details and descriptions, and she definitely developed the characters well. I think that this story will live on for generations to come. My favorite parts were the ones where Harry, Ron and Hermione were living a normal life at Hogwarts, not off being heroes. Also, "Harry Potter" is one of the biggest fandoms in the world, with clothes, blankets, stickers, jewelry and more coming out "Harry Potter themed". There are also many pages on social media sites and quizzes like " Which house are you in?". It was very interesting to enter that world after I read the books. To be in this world of magic would have been amazing, and I still wish that it would be possible today. Alas, it is not. I recommend this series to everybody in the world, young or old, and may the magic never leave you. The character that I can relate most with is Hermione. She is very smart, does well in school and always has her work done on time. She is always using her wits to pull Ron and Harry out of sticky situations. If there was magic in this world, I would be like that too. I thnk the author chose these title because each one has the name of the main character, Harry Potter and the event that happens to him and his friends in the book. They are good titles. There are many different covers for the books, but they all have something in common: magic. Whether it's Harry flying on a broom or a phoenix, it's something you most likely wouldn't see in real life. The covers are all fabulous. Read these books if you like magic, monsters and friendships. Go Hogwarts! Go Ravenclaw, Slytherin and Gryffindor(and Hufflepuff)! 

"How do I kill him?"

School blog

Woodsong Chapter 1 Reflection

Woodsong 

Gary Paulsen

This won't be a book summary, but a chapter by chapter two paragraph thoughts page. We are reading Woodsong at Literacy class at school, and then writing on a blog. It is a private blog on kidblog.com, but I thought that you might find my thoughts on the assignments that my teacher gave us pretty interesting, so I will be posting them as well, under Woodsong. Thoughts? Well, here goes.

Summary: In the first chapter, Gary Paulsen describes how the woods lost their innocence to him. He talks about a young doe jumping over his lead dog. She is running away from a pack of wolves. She is running away over a frozen lake, but then she falls through the ice. By the time she gets out of the lake, the pack of wolves is on her. But that’s not what surprises Paulsen. Instead of just killing the doe, they start pawing at her rear end, and pulling out her insides. They start eating her from the inside out, eating her alive. That’s when Paulsen released the truth of the woods, the truth of nature. The beautiful, but painful truth.

“Many people who enjoy the woods, or seem to enjoy it are spending their time trying to kill parts of it”. Quite a paradox really. Weird, but true. Many people who hunt say, “Oh I love the woods. I love nature.” But how are they showing their love, if they are killing the animals that they are hunting. Same thing with fishing. There’s also logging. Loggers say “The woods are my life. A very important part of my life.” If that is true, than by cutting down trees, they are killing their life. They are ruing the forest, which is supposedly very important in their life. Of course, not all people go into the woods to hunt, fish or log. Some people go into the woods for a leisurely stroll, or to climb a tree, sit and read. Or to spend half the day testing trees for climbing. There’s not ruing the forest, are they? I mean, sure we could get technical and say that they are crushing they grass and ruing the bark, but no big damage. So, I guess, overall, not all people who enjoy nature are destroying it. And those who are don’t realize it. I just think that this is a good quote for all of us to think about, not just hunters and loggers. Nature is important. It can’t be important if there is none left. The woods are important. Let’s keep them that way.

Thanks a lot for reading!

Ну нарешті!

Нарешті

Венді Месс

Finally

Wendy Mass

Привіт! Сьогодні, зрештою, як і завжди, пишу про книжку, яка мені дуже сподобалася. Це частина серії з трьох книжок – 11 Birthdays, Finally, 13 Gifts.
Герої цих книжок живуть у містечку Віллоу Фолз. Це дивне місце – там немає випадковостей.
Ви, мабуть, хочете дізнатися, чому книжка називається «Нарешті»? Коли Рорі щось просить у батьків, вони їй відповідають: почекай, коли тобі буде 12. І от нарешті (!) Рорі виповнюється 12. Вона отримує телефон, їй дозволяють купувати обіди в школі, проколоти вуха, користуватися макіяжем і багато іншого. Та коли Рорі голить ноги, сильно ріжеться; коли фарбується, хоч і натуральною косметикою, виявляється, що в неї алергія на косметичні засоби; коли проколює вуха, з’ясовується, що в неї алергія на золото, і тому вуха набрякають.
І це все стається саме тоді, коли в її школі знімають фільм, у якому грає її улюблений актор – Джейк Херрісон. (До речі, у книжці «13 подарунків» Джейк стане хлопцем Рорі.)
Спробувавши все, що раніше було заборонено, Рорі замислюється, чи справді вона цього прагнула. Тоді вона розуміє, що все це хотіла тільки тому, що так робили її однолітки. 
Я вважаю, що варто спочатку подумати, чого хочеш саме ти, а вже потім просити, нудити і складати списки. Але часом треба наробити помилок, щоб зробити висновки і краще зрозуміти свої власні бажання.
Я розумію Рорі. Часом хочеться бути такою, як всі, і свою думку губиш, бажання забуваєш…
Ну і традиційно нагадую, що мої дописи також можна читати на "Казкарці".

Про Гаррі

«Гаррі Поттер»Джоан Роулінг

Гаррі Поттер, Гаррі Поттер, Гаррі Поттер… Пару років тому всі читали «Гаррі Поттера», дивилися фільми про Гаррі Поттера, говорили про Гаррі Поттера. А мені тоді Гаррі Поттер не пішов. Я взяла в бібліотеці першу книжку, три тижні тягала її в рюкзаку, а потім повернула в бібліотеку – ні, то ні, я й так знаю, хто такий Гаррі Поттер.

Це було два роки тому. Ці два роки ми разом з друзями дружно бекали, коли хтось згадував Гаррі Поттера. А взимку мама почала читати книжки Роулінг і сказала мені, що лише початок нуднуватий. Я покрутила носом, але коли почалися канікули, таки взяла першу книжку. І пропала. Перші дві частини я проковтнула за три дні, а всі сім (товстющі, ви ж знаєте) – за три тижні.

Сьогодні я не буду переказувати сюжет, а спробую відповісти на кілька запитань.

Чому усі так люблять Гаррі Поттера?

Джоан Роулінг вигадала світ такий цікавий, що хоч бери і плач, що його нема насправді. Вона створила дуже правдоподібних героїв і таких капосних поганців, що не перестаєш обурюватися їхніми діями. Вона повбивала не надто багато героїв, а саме стільки, щоб показати читачеві, що противники справді не бояться вбивати.

Зараз ця серія – моя улюблена. Якщо дочитати до того місця, коли Гаррі Поттер їде в Гоґвортс, то від книжки неможливо відірватися.

Чому про героїв, вигаданих Джоан Роулінг, так цікаво читати?

Вони такі, якими ми хочемо їх бачити. Вони не ідеальні в усьому, а такі ж, як і ми, в них також є проблеми. Ну от подивіться самі:

1. Гаррі в кожній книжці (крім третьої) бореться з Волдемортом.

2. У нього вмирають рідні та друзі. СПОЙЛЕР: батьки, Сіріус, його хрещений батько, Албус Дамблдор, директор школи, який по-справжньому любить Гаррі і якого любив Гаррі.

3. У нього дуже складні стосунки з одним із вчителів – Северусом Снейпом.

4. Гаррі весь час встругає в халепи разом з друзями – Роном і Герміоною.

До речі, про Рона та Герміону. У них також є проблеми. У містера та місіс Візлі семеро дітей, і сім’я їхня бідна. Рон особливо цим не переймається, але часом це його дратує. Книжки в нього не нові, мітла стара, парадна мантія – з комісійної крамниці, а пацюк дістався від старшого брата. Та ще й Драко Мелфой, ворог Гаррі та його друзів, знущається та обзивається.

Герміона дуже розумна, але це не допомагає їй визначитися зі своїми почуттями. Крім того, її батьки – маґли, тобто не чарівники. Її через це дражнять і обзивають дуже поганим словом – «бруднокровка».

Коли думаєш про «Гаррі Поттера», виникає ще одне питання: для якого віку ця серія?

Я б сказала, 10+, але треба бути готовим до того, що в книжці будуть помирати деякі персонажі і часом буде ДУЖЕ сумно.

Знаю, що вже чимало написала, але наостанок хочу розповісти ще про одну річ: для фанатів Гаррі Поттера на Флориді створили парк розваг, присвячений… Гаррі Поттеру!

Весь парк – це Алея Діагон. Там продаються чарівні палички, мітли та інші цікаві речі, пов’язані з Гаррі та його світом. Я б сама хотіла туди поїхати. Хоча б для того, щоб побачити Українського залізнопузого дракона, що сидить над чаклунським банком Ґрінґотс.

Побачити парк можна ось тут:

harrypotterparks.com

Іда Б.

«Іда Б.» Кетрін Ханніґан

Ida B. Katherine Hannigan

Я часом думаю, що, якби я була одна в класі, тобто вчилася вдома, я могла б набагато швидше закінчити школу. Героїня цієї книжки вчилася вдома…

…поки її мама не захворіла на рак. Тепер Іді Б. треба йти в звичайну школу. Вона через це дуже дратується, бо коли була менша і ходила до школи, вчителька відмовлялася кликати її Іда Б. і називала просто Іда. З того часу Іда Б. повертатися у школу не захотіла. Вона виконувала завдання до обіду, потім їла й бігла надвір – гратися зі струмочком (який був дуже балакучим) та всіма яблунями, що росли в їхньому саду. Так-так, не в струмку, а зі струмком. Бо ж він, так само як і дерева, вміє розмовляти.

Коли тато каже Іді, що їй треба повертатися до школи, її серце стає маленьким холодним камінчиком, неспроможним на любов. (Не переживайте, потім усе буде добре.)

Та коли Іда Б. іде до школи, всі до неї добрі. Правда, дехто ображається, бо вона гаркає і бурчить. Її друг Райлі пробує залучити її до своїх ігор на майданчику, хоче, щоб вона була його партнером на уроках і таке інше.

Крім того, міс Вашингтон, учителька Іди Б., зовсім не така, як та, що була у дівчинки у першому класі.

Завдяки турботі та увазі вчительки та друзів Іда Б. вирішує всі свої проблеми та знову стає хорошою люблячою дівчинкою.

Книжка мені сподобалася, бо я переживала за Іду, дивувалася, коли вона робила щось не дуже розумне (хоча зі мною теж таке часом трапляється) і раділа, коли в неї нарешті усе налагодилося.

Мені було дуже цікаво читати «Іду Б.» ще й тому, що я знала, що, якщо у мене виникнуть якісь питання, я можу спитати в авторки, бо ж Кетрін живе через дорогу від моєї школи. Так і сталося – міс Ханніґан прийшла до нас на урок. Але про це я розповім в іншому дописі, який викладу згодом. До зустрічі та приємного читання!

Про інтелектуала

Таємний щоденник Адріана Моула

Сью Таунсенд

Ця книжка – про 14-літнього хлопця на ім’я Адріан Моул. У Адріана багато проблем. По-перше, його батьки весь час з’ясовують стосунки і от-от розлучаться. Мама їде від них. Куди і з ким? До Шеффілда з паразитом Лукасом. Насправді Лукас – це просто сусід, який розлучився зі своєю жінкою.

По-друге, Адріан дуже переживає через свою зовнішність. Йому здається, що прищі на обличчі – то дуже страшно, і він викликає лікаря. Потім у нього набухають соски – і він знову викликає лікаря. Той обурюється, бо ж набухання сосків і прищі – це не хвороба. Каже, що у нього є пацієнти зі справжніми хворобами, і щоб Адріан його більше не турбував.

Адріан записується в групу, яка доnомагає старим і безпомічним. Йому дістається Берт Бакстер, який не вважає себе ні старим, ні безпомічним. І спочатку хлопцеві здається, що старигань – іще одна проблема на його голову. Але потім Адріан і Берт здружуються, так що це насправді не проблема.

А от дівчина, яку кохає Адріан, зустрічається з його найкращим другом Найджелом. Ну скажіть, хіба це не проблема? Та вирішується й це – через якийсь час Пандора починає зустрічатися з Адріаном. І хоча вони дуже різні, їм добре разом.

Що ще не влаштовує Адріана в його житті? Він пише листи в Бі-бі-сі і отримує не ті відповіді, на які розраховує. Хлопець не розуміє, чому Бі-бі-сі не хоче друкувати його віршів?

Та Адріан на цьому не зупиняється, адже він інтелектуал. І разом із Пандорою і кількома друзями робить шкільний журнал «Голос Молоді». Але його чомусь не купують…

Адріанова мама таки повертається додому, тож можна вважати, що всі його проблеми вирішено.
       Хоча ця книжка і допомогла мені краще зрозуміти хлопчачі проблеми, все ж вона не одна з моїх улюблених. Я читала багато книжок-щоденників, і найбільше мені подобаються "Привіт, це я" Ніни Грьонтведт та "Щоденник слабака" Джефа Кіні (Diary of a Wimpy Kid by Jeff Kinney). Та хочу сказати, що "Таємний щоденник Адріана Моула" варто прочитати.

Ця книжка про життя і проблеми підлітка може допомогти таким самим підліткам подивитися на себе збоку і побачити, що їхні проблеми не такі вже й страшні. Дуже раджу цю книжку хлопцям 10-14 років. Ну і дівчатам теж – щоб знати, чим переймаються хлопці. :)

          Тепер читайте мене і на Казкарці!

Клас пані Чайки

Клас пані Чайки

Малгожата-Кароліна Пекарська

Якщо ви не чули про цю книгу раніше, то що ви зараз думаєте? Що це про пташок? Про лісову школу? Ну, ні! Дія відбувається у Польщі, і книжка не про пташок чи звірів, а про людей.

За три роки в гімназії діти з класу пані Чайки сваряться, миряться, зустрічаються, знаходять друзів і нові пригоди. Познайомлю вас із кількома персонажами. Чорнява, худорлява і в окулярах – це Малгося. Вона любить вчитися. Її подруга Каміла має заможних батьків. Мацек любить жартувати і видурнюватися. Чорний Міхал – нахаба, якому подобається Каміла. Та насправді він кращий, ніж здається спочатку. Є ще Каська, зверхня і нібито досвідчена у питаннях хлопців, насправді ж дуже самотня. Є Кінга, яку вважають найрозумнішою; Білий Міхал, якому подобаються комікси і не подобаються дівчата; Єва, яка вміє ворожити на картах і знає багато анекдотів. Звісно, це не всі герої книжки. Хочете познайомитися – читайте!

Мені подобається книжка, бо я розумію переживання дівчат. А ще мені подобається Мацек. J Хотіла б я такого хлопця. J

Приємного читання! А на нас чекає День подяки і смачна індичка!