Несподівана дружба

«Дівчата з 13-ї вулиці»

Малгожата Гутовська-Адамчик
 

Заучка, емо, крута… Що ж їх поєднує? На перший погляд, нічого. Та це не так. Усі троє самотні. У кожної є проблеми в сім’ї, сумніви в собі, сум та злість. А ще їм усім бракує справжніх друзів та підтримки.

Такі різні, але такі схожі. Зося, Агата та Клаудія. І як же вони знайдуть одна одну, якщо в них нуль спільних інтересів?

Коли їхній клас їде на екскурсію, вони опиняються разом у кімнаті – це призведе до зародження дружби чи до катастрофи?

Спочатку здається, що це шанс порозумітися. Зося й Агата сміються разом, навіть Клаудію залучають до розмови. Але потім Клаудія посеред ночі влаштовує в їхній кімнаті вечірку. Про це дізнається вчителька, а вранці виявляє недопалок і бляшанку з-під пива у Клаудії під ліжком. Оскільки жодна з дівчат не зізнається, класна призначає «покарання» всім трьом. Їхнє завдання – читати дівчині їхнього віку, яка лежить у комі. Дівчата вибирають книжку і по черзі читають Магді.

На мою думку, це було б захопливо і страшно водночас. А якщо вона прокинеться, коли я читатиму? А що, як щось піде не так?

У всіх трьох є проблеми вдома, і вони розказують Магді речі, якими ні з ким не ділилися. Зосині батьки вважають, що вона хоче стати лікарем (як вони), хоча це їхня ідея. Після смерті Агатиного тата її мама знову одружилася, й Агата не може знайти спільної мови з вітчимом та меншим братом. Матір Клаудії рідко буває вдома і вважає, що донька безтолкова і ні на що не здатна.

Дівчата діляться своїми переживаннями і проблемами з Магдою, тож якщо вона їх чує (а я думаю, що вона їх чує, розуміє й пам’ятає все, що їй розповідають), то вона знає їх краще, ніж будь-хто інший. Мені здається, вони просто хочуть це сказати, висловити свої думки, але в них немає з ким поділитися своїми стражданнями, тож вони говорять до Магди, яка ніби і є, але невідомо, чи чує все, що вони кажуть.

Усім потрібна така людина – людина, якій можна все розповісти, а вона тобі слова кривого не скаже. Якщо у вас немає такої людини, то, поки ви її шукаєте, можете записувати свої думки у щоденник. Або писати листи уявному другові… Це працює!

Мандри в «Задзеркалля»

«Задзеркалля»

Оксана Лущевська

 

     Сьогодні у школі посварилися дві мої подруги. Через хлопця. І я мала обирати, на чий бік стати. Я не хотіла цього робити, але довелося. І з цього приводу я ледь не посварилася з іншою своєю подругою, яка стала на протилежний бік.

Все через… хлопця.

     У «Задзеркаллі» подруги також сваряться через хлопця, тільки в них все трошки менш заплутано. Або трохи більше, залежно з якого боку дивитися.

     Дінка вважає, що тато її більше не любить. Він покинув Діну з мамою. Не розпалює більше вогонь у каміні, а мама не вміє. Мама, до речі, теж не зовсім нормально поводиться. Ігнорує Діну і сновигає, наче привид.

     Діна хотіла знайти розраду в новій школі, але там вона – сіра мишка, аж поки не починає зустрічатися з Антоном (Тортиком). Її нарешті помічають. От тільки не на таку увагу вона сподівалася. Діна спостерігає за своїм життям ніби з-за дзеркала. А потім потрапляє в лікарню. Бо ніхто її не любив.

Сашка спочатку думала, що все це – погана ідея. Коли Сірий покликав її і трьох подружок на побачення з Тортиком (усіх разом), вона не хотіла йти. Але пішла.

     А Тортика не було. Він був із Діною. І дівчата вирішили їй помститися.

     Коли Сашка «подружилася» з Діною і отримала запрошення на вечірку, вона не була певна, що робити. Але дівчата вирішили за неї. Тортик поліз цілуватися, дівчата образилися, і вона його поцілувала – на зло Діні.

     Дінка вибачалася. І це, мабуть, було найгірше. Сашка не знала, що робити. Вона стояла на холоді так довго, що «заробила» запалення легенів.

    Що мені дуже сподобалося в цій книзі – це те, що головна героїня має недоліки. Сашка робить помилки. Всі роблять помилки, і це нормально. Тільки треба їх виправляти. Або хоча б пробувати. Це круто, що Оксана Лущевська показала це. Сашка була дуже недоброю до Дінки, але потім вони помирилися. В житті не завжди так. Але мені подобається, що головні герої не білі й пухнасті.

    Як Оксана Лущевська пише так багато? І так швидко? І так… емоційно?

   Дуже раджу цю книжку дівчатам-підліткам. Особливо, якщо ви комусь заздрите чи хтось заздрить вам… Ну і дорослим також.

Вітер змін

Вітер з-під сонця

Оксана Лущевська

     Оксана Лущевська знову за своє! Авторці кількох найкращих українських підліткових книжок («Друзі за листуванням», «Найкращі друзі», «Інший дім») знову і знову вдається вловити підліткові емоції, переживання і думки. Ця книжка, хоча вона й коротка, на рівні з іншими.

   Книги Лущевської завжди комбінують буденне життя підлітків (саме по собі повне проблем) та серйозні дилеми. У «Вітрі з-під сонця» в Женьки помер тато, але вони з мамою все одно приїжджають на море – так, як робили це раніше щоліта. Там хлопець зустрічає дівчину, яку бачив минулого літа. І Женька, і Рися хочуть цієї зустрічі, але стається вона майже випадково. Із підлітками так часто буває. Вони чогось хочуть, але не наважуються попросити.

     Цікаво мені, звідки Оксана Лущевська все це знає? Може, в неї є шпигуни? J Я? Ні, ні!! Ви що? Хоча… Це було б честю для мене – допомогти цій чудовій авторці. Мені було б дуже приємно.

     Хотілося б іще поговорити про назву. Вітер – це вітер змін. А чому з-під сонця? Бо цей вітер приносить зміни на краще. Можливо, вони замасковані й спочатку такими не здаються. Наприклад, для мами Вадим спочатку здався чимось недобрим. Вона не хотіла йти далі, але потім зрозуміла, що він може допомогти.

     Ще ця книга наштовхує на роздуми: як би я поводилася, що б зі мною було, якби я втратила когось близького?

Після прочитання книжки я почуваюся так, ніби знаю Женьку й Рисю. Але провела з ними дуже мало часу. Хотілося б більше…

Should I Stay?

If I Stay

by Gayle Forman

5

5

5

5

5

One of the best I have read
You would like this book if you like Suspense

Review:

I thought that this book was really good. The author developed the story really well, with flashbacks into her past, and until the end we couldn't be sure wether she would decide to leave this world or stay here. Most interesting was how she could see everything that was going on, even though she was in a coma. It was almost like she was a ghost except she wasn't dead. That was really cool. They went to Portland and Seattle in the book, and that would have been an amazing experience (because I want to live in Seattle). I recommend this book to people who like realistic fiction about cancer or tragedies. I also recommend it to people who like not knowing how the book will end. The character that I really liked and could relate to was Mia's best friend, Kim because she was an amazing friend and always supported Mia and because she liked photography. I think the author choose this title because Mia was speculating whether to go or to stay, and what would happen. Since she didn't really know what would happen is she choose to move on, she mostly thought about what life would be like without some of the people that she loved. I do like the cover that is just Mia's face, but I like the one that is flashes of different moments of her life even better. It if kind of like the flashes that the author gives in the book. Tough questions: "How can I stay without mom, or dad, or Teddy? Yet, how can I go?" Realization: "Teddy's gone."

Голосна тиша

140 децибелів тиші

Андрій Бачинський

Я тепер і українською деякі блоги буду писати, використовуючи шкільний питальник. 

Щоб було легше зрозуміти зміст, ось питання:

1.  Що ви думаєте про книгу?

2.  Яка найцікавіша частина(и) у книжці?

3.  Чи хотіли б ви бути героєм цієї книжки?

4.  Кому б ви рекомендували книжку?

5.  Який персонаж вам подобається/з ким ви себе асоціюєте?

6.  Як ви думаєте, чому автор вибрав саме цю назву?

7.  Чи подобається вам обкладинка?

    На мою думку, ця книжка дуже гарно написана і дуже глибока. Вона точно і правильно розповідає, як це було б, якби хтось втратив слух, здатність говорити і сім’ю одночасно.

Деякі найцікавіші моменти: коли Сергій подружився з Яринкою; коли Сергій грав на фортепіано посеред вулиці, і його почув професор. Ще мені сподобалося, що Сергій був такий відданий Яринці, що утік із інтернату, щоб її знайти і врятувати.

    Я б не дуже хотіла бути на місці Сергія в цій історії, враховуючи те, що він втратив слух, не міг говорити, і його сім’я загинула. Але його світ такий самий, як і наш… Хоча… навпаки. Наш світ (мій та ваш) зовсім не схожий на Сергіїв. На перший погляд, вони схожі, чи навіть однакові. Та якщо подумати про це трохи більше, то розумієш, що насправді світ Сергія – це інтернат. Це той світ, до якого він звикає після того, як поїзд змінює його життя. До аварії світи все ж більше схожі, хоча Сергій та його батьки – музиканти. Музика – це свій (своєрідний) світ. Коли ти граєш, ти переносишся в еру, місце появи мелодії. Ти переносишся в час, коли композитор написав музику. Ти відчуваєш радості та печалі мелодії та композитора, які передає інструмент. Коли ти граєш, ти стаєш одним цілим зі своїм інструментом. (Якщо ви займаєтеся музикою, то вам, мабуть, знайомі ці відчуття.) Так що ні до, ні після аварії Сергій не жив у тому світі, що й ми. Але саме тому, що Сергій жив у світі музики, йому було так важко після аварії, бо ж він втратив не тільки здатність чути й говорити, а й найважливіші часточки свого світу: сім’ю та музику.

    Я б порадила «140 децибелів тиші» тим, хто любить читати глибокі книжки або вважає, що він не такий, як інші.

    Мені сподобався професор, бо навіть тоді, коли Сергій украв у нього гроші і втік, той зрозумів, що у нього була на те причина, і далі пробував допомогти хлопцеві. Професор відчував, що Сергій не взяв гроші просто так і не взяв би, якби вони не були йому дуже потрібні. Професор, хоч і не знав Сергія довго, все ж розумів, що цей хлопець не така людина, що зловживає гостинністю і краде гроші. Сергій просто дуже хотів врятувати Яринку.

Мені здається, що автор так назвав книжку, бо гучність свистка потяга досягала 140 децибелів, тому «140 децибелів». Після аварії Сергій оглух, тому «тиші».

    Обкладинка ніби промовляє: Сергій затуляє вуха, і це символізує багато чого. Уже тільки з обкладинки і назви можна здогадатися про зміст книги.

Приємного читання!

До зустрічі!