Пошуки себе

Хтось, або Водяне Серце

Вікторія Амеліна

 

Як правило, я не пишу відгуки на малючачі книжки (хоча я їх таки читаю, бо маю чотирирічну сестричку :) ). Цього разу мене попросили (!!) написати відгук на книгу Вікторії Амеліної «Хтось, або Водяне серце». Ця книга, хоч і дитяча, має глибше значення.

Головний герой не знає, хто він такий, тож і називає себе Хтосем. Хтось живе в акваріумі з рибками, які не вміють говорити, та старою пані Черепахою, яка колись знала дуже багато, бо хотіла стати вчителькою. Але тепер вона вже майже все забула, тож Хтосеві самотньо в акваріумі. Самотньо йому й тоді, коли Сумний Двоногий приходить додому, бо він не говорить до мешканців акваріума, а тільки дивиться на них.

Хтось, з допомогою пані Черепахи, вчиться читати. Але з акваріума видно лише корінці книжок, а з корінців не дізнаєшся, хто ти. Тож коли Двоногий пішов на роботу, пані Черепаха вилізла з акваріума і знайшла книгу «Про всіх на світі». Там, біля зображення Хтося, було написано: «Медуза, або Водяне Серце».

Хтось вирішує, що, раз він – серце, то він буде любити всіх. І його нова мрія – навчити рибок читати й писати. Він, разом із пані Черепахою, навчає їх, таким чином також допомагає Черепасі здійснити її мрію – стати вчителькою.

Ця книга, хоч і малючача, має багато чого мудрого. Перед тим як Хтось навчився читати, він подумав: «Добре знати, хто ти. Тоді, мабуть, легше знайти свою мрію». Я на сто відсотків погоджуюся з цим. Неможливо здійснювати мрії, якщо ти не знаєш, хто ти. Коли ти знаєш, хто ти – ти знаєш, чого прагнеш. Знаєш свої ліміти, свої прагнення й бажання. На жаль, у людей не все так просто, як у медуз: ми не можемо прочитати в енциклопедії, хто ми.

Ця книжка нагадала мені, що бувають щасливі кінці. Сподіваюся, я накраплятиму на щасливі закінчення не тільки в дитячих книжках, а й у житті.

Персі Джексон та інші

Percy Jackson and the Olympians

The Heroes of Olympus

The Trials of Apollo

Rick Riordan

Для вас ім’я Ріка Ріордана може бути не дуже знайомим, бо українською його досі не переклали, але у моїй маленькій школі світ Ріордана швидко набирає популярності. І недивно. Світ наповнений міфологією, монстрами і богами. Рік пише так майстерно, що навіть найпроникливіший читач не зможе відрізнити, де сховані «нудні факти» про міфологію, які вчать у школі, а де працює фантазія автора. Ріордан сам колись працював учителем літератури та міфології, тож він знає, як робити навчання цікавим.

Книжка захоплює тільки тоді, коли є цікаві персонажі, а персонажі в Ріка Ріордана – на ура. Так само, як і з персонажами «Гаррі Поттера», ми можемо порівнювати себе з ними, бо, крім неймовірних пригод та магічних негараздів, у них такі самі проблеми, як і в інших дітей їхнього віку. У більшості напівкровних (дітей богів і людей) – синдром розсіяної уваги та дислексія, зате в них розвинені здібності на полі бою. Але в школі та буденному житті це їм аж ніяк не допомагає.

Я заходила на сайт Ріка Ріордана і знайшла там купу цікавих речей. Він дає багато підказок письменникам-початківцям, щодо розвитку персонажа, діалогів, планування сюжету. Зокрема,  Ріордан каже не боятися використовувати справжніх людей як моделей, але й не обмежуватися цими людьми. Також не обов’язково розповідати читачеві все, що вам відомо про героя. Якщо хочете ще – купу підказок та порад можна знайти тут.Що виокремлює Ріордана від інших авторів сучасної фантастики – це те, що він переводить з серії в серію своїх персонажів і продовжує писати про їхні пригоди. Одна серія-бестселер не зупинила його (так само хвалю Касандру Клер – авторку серії «Місто кісток»). Окрім того, Ріордан дописує на своєму сайті й у твіттері.

Дякую Ріку Ріордану за те, що він написав такі чудові книги з неймовірними персонажами і що не розчаровує своїх фанатів. Хочу ще! ;)

The Magic of HP

Harry Potter and the Sorcerer's Stone (Book 1)

by J.K. Rowling

Fantasy

5

5

5

5

5

This book was awesome
You would like this book if you like Magic

Review: (By the way, this review will be on all 7 books, not just the first one.) I thought that the series was amazing. The author used incredible details and descriptions, and she definitely developed the characters well. I think that this story will live on for generations to come. My favorite parts were the ones where Harry, Ron and Hermione were living a normal life at Hogwarts, not off being heroes. Also, "Harry Potter" is one of the biggest fandoms in the world, with clothes, blankets, stickers, jewelry and more coming out "Harry Potter themed". There are also many pages on social media sites and quizzes like " Which house are you in?". It was very interesting to enter that world after I read the books. To be in this world of magic would have been amazing, and I still wish that it would be possible today. Alas, it is not. I recommend this series to everybody in the world, young or old, and may the magic never leave you. The character that I can relate most with is Hermione. She is very smart, does well in school and always has her work done on time. She is always using her wits to pull Ron and Harry out of sticky situations. If there was magic in this world, I would be like that too. I thnk the author chose these title because each one has the name of the main character, Harry Potter and the event that happens to him and his friends in the book. They are good titles. There are many different covers for the books, but they all have something in common: magic. Whether it's Harry flying on a broom or a phoenix, it's something you most likely wouldn't see in real life. The covers are all fabulous. Read these books if you like magic, monsters and friendships. Go Hogwarts! Go Ravenclaw, Slytherin and Gryffindor(and Hufflepuff)! 

"How do I kill him?"

Полювання на кенгуру

«Томек у країні кенгуру»

Альфред Шклярський

Якщо ви любите мандрувати і читати про далекі краї, то дуже раджу вам цю серію – про підлітка Томека, який плаває в різні країни зі своїми друзями. Мандрувати ви будете в книзі, але разом із Томеком це буде ніби по-справжньому.

Мама Томека померла, а тато був змушений втекти з країни за участь у змові проти царя, тож він живе з тіткою і дядьком. І от якось до нього, чи, мабуть, краще сказати, по нього приходить давній татів друг, від якого аж пахне пригодами, і пропонує їхати з ним. І головне, що вирішуватимуть цього разу не тітка з дядьком, а сам Томек. Він погоджується. І пан Смуґа везе його до батька. А потім – в Австралію, ловити кенгуру. Чому? Зараз розкажу.

Коли тато Томека виїхав із Польщі, він трохи мандрував, а потім зустрів працівника фірми, яка постачає тварин у зоопарки і цирки, і став там працювати. Тепер він їде в експедицію в Австралію і хоче взяти свого сина з собою.

Томек дуже радий зустрічі з татом і з нетерпінням чекає австралійського полювання. Та дорога туди не обходиться без пригод. Томек учиться стріляти і хоче потренуватися, тож іде в тир. Там він знаходить беззбройного пана Смуґу і тигра. Коли настає час, Томек поцілює тигрові прямо межи очі, хоча потім зізнається, що, якби пан Смуґа не казав йому, що робити, то йому було б непереливки.

Усі пишаються Томеком, особливо його батько. Потім вони припливають в Австралію, сідають на поїзд і їдуть залучати тубільців для ловів, бо для того, щоб зловити ему і деяких швидких кенгуру, потрібно багато людей. Тубільці – це загроза, та Томек несе їм трохи їжі, снідає разом з ними та розважає їх стрільбою зі штуцера. Тоді вони всі разом їдуть до селища тубільців і ті погоджуються допомагати їм.

Для полювання вони розділяються на три групи, та коли вирушають, виявляється, що кенгуру трохи посунулись і їх буде важче зловити, тому звіролов відправляє Томека до групи загоничів. Хлопець дивується й трохи ображається, бо не хоче проґавити полювання. Але йому пояснюють, що це тому, що він дуже вправний стрілець. Полювання проходить вдало.

Такі та інші пригоди трапляються з Томеком та його друзями в Австралії. Ще він познайомився з дівчинкою Саллі, яка буде йому вірним другом і з якою він листуватиметься протягом інших експедицій.

Сподобалося те, про що я розповіла? Хочете читати ще? Про Томека Вільмовського українською перекладено три книги: «Томек у країні кенгуру», «Томек на Чорному континенті» та «Томек на стежці війни».

Приємного читання!

Непереможний лабіринт переможено

The Maze Runner

James Dashner

Бігун у Лабіринті

Джеймс Дешнер

 

Ця книга відрізняється від деяких популярних книжок тим, що в ній немає магії чи паранормальності. Хоча схожа тим, що дія відбувається у майбутньому. Не зовсім постапокаліптична, але можна так сказати. У світі, вигаданому Дешнером, краще розвинені технології, є таємна організація, яка стежить за головними героями, є секрет. А ще є дружба і любов.

У Лабіринті, зробленому з каміння, знаходиться Галявина. Уночі Лабіринт закривається і охороняє мешканців Галявини від механічних монстрів, які знаходяться в Лабіринті. А вдень стіни роз’їжджаються, ніби сміючись із хлопців, які не можуть розгадати його секрет.

Коли Томас з’являється на Галявині, ніхто не дивується. Щомісяця в ліфті приїжджає новий хлопець, і мешканці Галявини привчають його до їхнього способу життя. Усе з Томасовим приїздом ОК. Все нормально. Нічого дивного. Але наступного дня ліфт привозить дівчину. Вона каже, що все зміниться, і втрачає свідомість.

Життя хлопців, які живуть на Галявині, справді змінюється. Купол відкритий і не є перешкодою для опадів і вітру. Уночі стіни Лабіринту не зачиняються. Монстри вжалили їхнього лідера.

Томас хоче, щоб його призначили Бігуном. Це найелітніша професія. Бігуни досліджують Лабіринт і роблять карти. Чи зможе Томас завоювати довіру хлопців і розкрити таємницю Лабіринту? Треба зробити це вчасно, інакше настане кінець світу (хоча вони цього не знають).

***

«Бігун у лабіринті» – дуже популярна книжка серед моїх однолітків. Навесні ми якось обідали в китайському ресторанчику, і хлопець там читав «Бігуна…». Багато хто в школі прочитав цю книгу. Якось на уроці вільного читання Раян підійшов до мене з Кентоном і Хантером. Хлопці читали серію про «Бігуна…» (це трилогія). «О, то ви «Бігуна…» читаєте», – сказав Раян. На цю фразу повернулися майже всі голови в класі (бо він говорив досить голосно). «Я читав. Мені здається, ця серія ще краща за «Гаррі Поттера». Тоді ті, хто читав чи хоча б дивився про Гаррі Поттера, підійшли до нашого столу. Ніхто з Раяном не погодився.

«Бігун у Лабіринті» – цікава серія, але в ній немає такої сили, як у «Гаррі Поттера», – зазначив Кентон.

«Плюс, у Поттеріани більше перекладів», – сказав Хантер. «А ще є сайти, програми, додатки до книги, сторінки на твіттері, фейсбуці та інгстаграм», – додала я. «І вісім фільмів», – сказали Лукас і Коул.

Так що, як бачите, «Бігун в Лабіринті» – цікава книга, хоча, як вважаємо ми з однокласниками, до «Гаррі Поттера» не дотягує.

Раджу. :)