Про країну Часу

«Дивовижні пригоди Наталки в країні Часу»

Ніна Воскресенська

Чи ви коли-небудь читали книжки про час? Наприклад, «Момо» Міхаеля Енде чи «Наталку в країні Часу» Ніни Воскресенської? Може, і ви задумувалися, куди йде час, який ви марнуєте? Про це розповідає Ніна Воскресенська у своїй книжці.

Що таке час? Час – це секунди, хвилини, години, доби, тижні, місяці, роки, віки. Вони повзуть, йдуть чи біжать. Час був, є зараз і завжди буде. «Ніхто достеменно не знав, як і чому виникла країна Часу. Подейкували навіть, що вона існувала завжди, бо час минав, день слідував за ніччю, по весні наставало літо, за літом – осінь, а відтак зима. Усе це відбувалося постійно, і не було цьому ні кінця, ні краю.

Люди сприймали це як належне. Мало хто з них замислювався над тим, що за дотриманням суворого порядку стежить Володар Часу, правитель країни Часу».

У країні Часу живуть секунди, хвилини, години, дні, тижні, місяці, роки та віки. Хвилині служать 60 секунд, дню – 24 години, року – 12 місяців тощо.

У країні Часу є п’ять територій: Місто Мрій, Палац Володаря Часу, Місто Спогадів, Місто Забуття та Замок Втраченого Часу. У Місті Мрій живуть мрії. Мешканці країни Часу чекають тут свого часу. Вони – наше майбутнє.

У центрі країни стоїть Палац Володаря Часу. Туди йдуть мешканці країни Часу, коли настає їхній час. Вони виходять на Сцену Життя – наше життя, тобто теперішній час, сучасність. Хвилину там живуть хвилину, дні – день, а віки – століття.

Після Сцени Життя мешканці поселяються в Місті Спогадів. Вони там живуть, поки люди пам’ятають про них. Коли про них забувають, вони ідуть і Місто Забуття. Життя там однакове і передбачуване.

Усі мешканці країни Часу бояться Замку Втраченого Часу. Туди потрапляє час, змарнований людьми.

Після того як я прочитала цю книжку, стараюся не марнувати час.

P.S. А якщо вам цікаво, що робила Наталка у країні Часу – читайте книжку Ніни Воскресенської. 

Про любов

Йорґен+Анна=любов

Віґдіс Йорт

Чи бувало таке, що батьки вам забороняли зустрічатися до якогось там віку, а у вас – найсправжнісінькі почуття до когось? Саме такі почуття у 10-річної Анни до однокласника Йорґена.

Анні подобається новачок Йорґен, але їй здається, що йому більш до вподоби Еллен, у якої дуже гарний «кінський хвіст». Тому вона пише Еллен любовного листа нібито від Йорґена. Коли Еллен відповідає, що так, вона його також любить, Анна пише Йорґенові любовного листа уже від свого імені. Йорґен каже: так, він залюбки буде хлопцем Анни, і між ними зав’язується любовне листування.

Одного дня Беата, найліпша подружка Анни, розповідає про фальшивий любовний лист своєму хлопцеві Ейнарові. Той переказує це своєму другу Кнуту, а Кнут – Еллен, бо вона йому подобається. Еллен, у свою чергу, розповідає Йорґенові. Всі думають, що Йорґен більше не кохає Анну, а вона навіть наважується помститися Еллен – обстригає половину її розкішного «кінського хвоста». Та потім виявляється, що Йорґен таки кохає Анну, так що «Йорґен+Анна=любов» – це правда. Ось така любовно-детективна історія.

Мені ця історія не видається дивною, навпаки, знайомою, бо в нас теж часом питають про зустрічання записками або через когось. Трапляється, що двом дівчатам подобається той самий хлопець, і та дівчина, яка вважає, що інша гарніша, «отримує» бойфренда. Буває, що хлопець розходиться з дівчиною через іншу, якій він навіть не подобається. Ще трапляється, що двоє хлопців закохуються в одну дівчину, а вона, взагалі, заглядається на третього. Ну, в цих історіях хлопців можна міняти на дівчат і навпаки. Ось така заплутана любов…

          Не забувайте, що мої дописи можна читати також на «Казкарці».