Хтось, або Водяне Серце
Вікторія Амеліна
Як правило, я не пишу відгуки на малючачі книжки (хоча я їх таки читаю, бо
маю чотирирічну сестричку :) ). Цього разу мене попросили (!!) написати
відгук на книгу Вікторії Амеліної «Хтось, або Водяне серце». Ця книга, хоч і
дитяча, має глибше значення.
Головний герой не знає, хто він такий, тож і називає себе Хтосем. Хтось живе
в акваріумі з рибками, які не вміють говорити, та старою пані Черепахою, яка
колись знала дуже багато, бо хотіла стати вчителькою. Але тепер вона вже майже
все забула, тож Хтосеві самотньо в акваріумі. Самотньо йому й тоді, коли Сумний
Двоногий приходить додому, бо він не говорить до мешканців акваріума, а тільки
дивиться на них.
Хтось, з допомогою пані Черепахи, вчиться читати. Але з акваріума видно
лише корінці книжок, а з корінців не дізнаєшся, хто ти. Тож коли Двоногий пішов
на роботу, пані Черепаха вилізла з акваріума і знайшла книгу «Про всіх на світі».
Там, біля зображення Хтося, було написано: «Медуза, або Водяне Серце».
Хтось вирішує, що, раз він – серце, то він буде любити всіх. І його нова
мрія – навчити рибок читати й писати. Він, разом із пані Черепахою, навчає їх,
таким чином також допомагає Черепасі здійснити її мрію – стати вчителькою.
Ця книга, хоч і малючача, має багато чого мудрого. Перед тим як Хтось
навчився читати, він подумав: «Добре знати, хто ти. Тоді, мабуть, легше знайти
свою мрію». Я на сто відсотків погоджуюся з цим. Неможливо здійснювати мрії, якщо
ти не знаєш, хто ти. Коли ти знаєш, хто ти – ти знаєш, чого прагнеш. Знаєш свої
ліміти, свої прагнення й бажання. На жаль, у людей не все так просто, як у
медуз: ми не можемо прочитати в енциклопедії, хто ми.
Ця книжка нагадала мені, що бувають щасливі кінці. Сподіваюся, я накраплятиму
на щасливі закінчення не тільки в дитячих книжках, а й у житті.
Немає коментарів:
Дописати коментар