пʼятниця, 28 лютого 2014 р.

An Enola Holmes Mystery

The case of the Missing Marques: an Enola Holmes Mystery
Nancy Springer
         Do any of you readers like Sherlock Holmes mysteries? Well, have you people heard that he has an older brother (just a tiny bit older) and a sister who is ten years younger than him? Well, by the way he does. His sister’s name is Enola, which, spelled backwards is alone. Do any of your names spelled backwards mean anything? I f yes then tell me what. If no, don’t worry. I’m Airam J.
        Enola’s mom leaves Ferdinand estate, where she lives with Enola, and their three servants. (Don’t worry about the servants, they are treated practically like family.) When Enola’s brothers find out, they come to the estate. Mycroft is confused because Enola’s mom wanted payment for butlers, maids, stable boys and seamstresses. When he finds none of the above at the estate he is very mad. Sherlock says that she wanted money for her escape. Enola can’t believe that her mother left. Then Sherlock leaves to go back to London and Mycroft wants to put Enola in a boarding school for young ladies. But Enola doesn’t want to wear a corset, bust enhancer and other things that I won’t mention here (you’re welcome gentlemen). She decides to escape. Her baggage—she hides in her ladies undergarments. When the carriage taking her to the boarding school stops at the graveyard, so she can supposedly say good-bye to her father, she takes her bike and escapes. She knows her brother, the legendary Sherlock Holmes, will be able to find her pretty easily, so she goes where her brothers will least expect her to go, to London, right under their noses. She meets up with another runaway – a boy who got really sick of his mom’s baby treatment. Together they escape from Squeaky and Cutter, two cutthroats. They pay a lady to hide them. Then Enola’s new friend (without even knowing it) distracts her brother. Enola escapes once again. Later she once again changes her image. She learns that her mother is with the gypsies. She plans to go find her in the Spring.
         This book is really good. I especially think that girls should read it. In fact, this next paragraph that I’m going to write is JUST for girls, so if you’re male, just skip it.
        Hey, ladies! I really think you should read this book. I mean, how many of you ever read a book, like a Sherlock Holmes mystery and think “Hey, what the heck, where are all the female characters?” I think that all the time. This book is really good and its about a girl!
        Okay, hi everybody. And now… drumroll please… bye everybody!


понеділок, 24 лютого 2014 р.

Черепаха в раю



Черепаха в раю

Дженніфер Л. Холм

 

Turtle in Paradise

Jennifer L. Holm

Якщо ви думаєте, що я писатиму про черепаху, яка якимось чином потрапила в рай, то ви помиляєтеся. Якщо ви хотіли блог про черепаху – то, вибачте, втрапили не туди. Черепаха (англ. Turtle)ім’я дівчинки, яка живе з мамою і не знає свого тата.
«Черепаха в раю» Дженніфер Л. Холм дуже гарна книжка. До того ж, тоненька, так що дуже раджу її тим, хто не любить товсті книжки.
Коли мама Черепахи іде на нову роботу, дівчинці доводиться переїжджати. Мама працює прибиральницею, а нова господиня не любить дітей. Тож мама відсилає Черепаху до тітки в Кі Вест, на Флориду.
Коли Черепаха приїжджає туди, то жахається: ґрунтові дороги, маленькі хатки… Дівчинка не уявляє, як вона тут буде жити. До того ж виявляється, що тітка її не чекала, бо мамин лист прийшов не на ту адресу.
У тітки – троє синів. Найстарший, Бінс, віку Черепахи. Він – член Памперсового клубу. Цей клуб займається малюками селища і отримує за це цукерки. Керміт трохи молодший і завжди ходить хвостиком за старшим братом. Найменший, Баді, ще досить маленький, і часто пісяє в штани.
Спочатку Черепаха сумна, бо скучає за мамою і намагається призвичаїтися до нового міста. Та згодом вона знаходить спільну мову з братами, а тітка, хоч і бурчить, але видно, що любить Черепаху. Тож дівчинці вже не здається, що містечко, де живе тітчина сім’я, аж таке погане. Особливо після того, як вона й її брати знайшли скарб і поділили його. А ще є Слоу Пок (Slow Poke). Черепасі потрібні були гроші, і він запропонував їй, щоб вона допомагала йому збирати на березі губки. Слоу Пок дуже добрий, тому Черепаха з ним подружилася.
Я вам ще не розповіла, що мама Черепахи зустрічається з Арчі. Мама вже зустрічалася з іншими чоловіками, і все закінчувалося однаково: вони її покидали. Та Черепаха з мамою вважають, що Арчі інакший. Він називає дівчинку «принцесою»… На жаль, вони помиляються. Він ще гірший…
Та все ж це книжка з хепі-ендом: у кінці Черепаха дізнається, хто її тато. Ім’я лишу в секреті, скажу лиш, що це справді хороша людина.
«Черепаха у раю» мені дуже сподобалася, бо Черепаха долає усі труднощі і старається з усіма дружити. Книжка торкнулася мого серця, особливо кінець.
Ще хочу сказати таке: рай для кожного свій. Для когось це канікули на березі моря, для когось – поїздка в ресторан, а ще для когось – просто бути вдома, разом із сім’єю. Та у всіх наших «раїв» є спільна риса: де б ми не були, ми хочемо в наш рай. Подумайте, де ваш рай. Па-па!
 Мої відгуки можна також читати у блозі про дитячу літературу «Казкарка», у рубриці «Книжки».

пʼятниця, 21 лютого 2014 р.

Не про книжки

Думаю, з назви допису зрозуміло, що я сьогодні писатиму не про книжки. Хочу подякувати всім людям, які навіть з подіями в Україні знаходять час читати мій блог. Ви навіть не уявляєте, що це для мене значить. Ще скажу таке: незважаючи на те, що я дитина, мене дуже обурюють події в нашій країні, і я теж за ними слідкую. Якщо хтось хоче поговорити про ситуацію в Україні - я завжди готова.
Ще раз дякую постійним читачам "Читачуна"!
Слава Україні!

неділя, 16 лютого 2014 р.

Близькі далеко

Інший дім
Оксана Лущевська
Коли я почала читати «Інший дім», першою моєю думкою було: «Цю книжку написала не Оксана Лущевська!» Я читала і її «Друзі за листуванням», і «Найкращі друзі», та «Інший дім» зовсім інакший. Правда, прочитавши більше, я побачила, що це все ж таки її стиль. Цю книжку я прочитала за день, і вона мені дуже сподобалася.
Артем і його сестра Поля живуть з татом. Їхня мама поїхала в Америку і там зустріла нового чоловіка – Еда. Мама хоче, щоб діти переїхали до неї. Арчі (Артем) та Поля ображені, що мама тепер з іншим чоловіком. Ще вони вважають, що мама стала іншою. Вона надто піднесена і весела – не така, як була раніше. Полі та Артему здається, що це не по-справжньому, нещиро.
Після того, як Поліну побили, Артем хотів помститися її кривдникам. Але помилився – напав не на того хлопця, і його забрали в міліцію. Потім прийшов тато, і все з’ясувалося. Але саме в той день, коли Поля з Арчі мали б отримати візи, йому треба ще раз завітати в міліцію. Тож Артем не може отримати візи, і Поля летить в Америку сама. Перед відльотом вона розуміє, що її місце не в Америці, а тут.
«Інший дім» – про переживання Поліни та Артема. Їм не подобається, що батьки розлучаються. Вони хотіли б, щоб батьки знову жили разом, але розуміють, що це неможливо. У той час, як мама стає недосяжною, тато, навпаки, стає ближчим.
Поля та Арчі досить близькі, допомагають одне одному, та все ж і в них є секрети. Артем так і не наважився розповісти Полі про Аліну, хоча згодом Поля подружилася з нею. А Артем так і не дізнався про Макса, який подобається Полі. Може, Оксана Лущевська напише про їхнє знайомство у наступній книжці? J

Не забувайте, я тепер і на Казкарці.

неділя, 2 лютого 2014 р.

За що я люблю Енн


Енн із Зелених Дахів              Енн із Ейвонлі 
Люсі-Мод Монтгомері
              
                                                                                                                   
Чи чули ви про Білий Шлях Зачарувань та Озеро Осяйних Вод? Якщо ні – то не знаєте, хто така Енн Ширлі.
Енн дуже добра та світла, і цим вона мені нагадує інших книжкових героїнь – Поліанну з однойменної книжки Елінор Портер та Сару із «Маленької принцеси» Ф. Г. Бернет. Вони також, як і Енн, завжди знаходили в усьому щось добре. Мені дуже подобаються всі ці дівчата, і особливо Енн. Я намагаюся, як вони, бачити життя у світлих тонах.
Енн вміє дружити з різними людьми, як-от пані Лінд – жінка, яка все бачить, все знає і не боїться сказати правду. Вона визнана пліткарка. Або пан Гаррісон – сусід, якого вважають крикливим диваком. Та Енн і в ньому знаходить рідну душу.
Та це ще не все. Ще в Енн є талант – втрапляти у халепи. Ще дитиною вона додає у пиріг заспокійливі краплі замість ваніліну. Іншим разом фарбує волосся. Та замість очікуваного чорного отримує зелений колір! Енн не подобаються її руді коси, але ж зелені зовсім не кращі!
Це все можна зрозуміти, бо ж вона дитина, але і поважною вчителькою Ейвонлійської школи Енн робить деякі дивні речі. По-перше, її спроба вивести веснянки закінчується оранжевим носом. І саме тоді, як на зло, до неї в гості приїжджає відома письменниця. А по-друге, не питайте мене, як і чому, вона застрягає у чужій коморі, під час бурі.
Дивно, правда? Але тепер, мабуть, ви розумієте, чому я люблю Енн.
        Відкрию маленький секрет: я починала читати про Енн англійською, але мені чомусь не пішло, а от українською прочитала вже дві книжки – «Енн із Зелених Дахів» і «Енн із Ейвонлі» і чекаю, коли до мене прилетить третя книга Люсі-Мод Монтгомері. Так що маю подякувати за гарний переклад. Взагалі, мені подобаються усі книжки видавництва «Урбіно», які я читала. Мабуть, тому, що вони про дівчат. 

Нагадую: мої відгуки можна також читати у блозі про дитячу літературу «Казкарка», у рубриці «Книжки».