суботу, 31 травня 2014 р.

Моя колекція автографів


Малятам і батькам
Дарія Цвєк

Цього симпатичного лева намалювала Мар’яна Савка на презентації книжки в Тернополі. Там живе мій хрещений із сім’єю. Вони й прислали мені книжку. Вона про традиції, звичаї, також у ній є рецепти святкових страв.

Іда Б.
Кетрін Ханніґан

Кетрін Ханніґан приходила до нас у школу. Розповідала про свої книжки, про те, де бере ідеї, та як нам треба писати історійки чи оповідання. Уявляєте, «Іду Б.» вона переробляла 60 разів!!!
А я про «Іду Б.» вже писала. Ось тут.

Солька і кухар Тара-пата
Оксана Лущевська, Лана Світанкова


У цій книжці можна знайти не лише повість, а й цікаві рецепти, як-то «Сонячні й кучеряві канапки», «Салатка-полоз», «Замок із печива». Кілька рецептів я вже випробувала. Раджу і вам. Смачного!
У книжки дві авторки, а підписала тільки Лана Світанкова. Жаль, але в мене є інша книжки з автографам Оксани Лущевської. І називається вона…

Вовчик-колядник
Оксана Лущевська

Я знаю, це книжка не для мого віку, але, як і каже підпис, вона для того, щоб я в голос читала Юлі, своїй меншій сестрі. Ця книжка про вовчика і хлопчика, і вона дуже мила. Для дітей віком 1-4 роки. 

Little Skipper Boating Guide
Buck Wilder
Якщо ви знаєте англійську, то, мабуть, уже здогадалися, що Бак Вайлдер – просто псевдонім. Насправді ж автора звуть Тім Сміт, і він лисий, а не волохатий і бородатий, яким зображає себе у своїх книжках. Він вважає, що про лисого чувака ніхто не читав би. Про це він розповідав, коли минулого року приходив у нашу школу. Фішка цієї книжки – на кожній сторінці треба знайти хробака і руку, яких автор-художник намагався сховати.

Черепаха в раю
Дженніфер Л. Холм

Письменниця і дослідниця Оксана Лущевська була на презентації Холм у Джорджії і попросила у Дженіфер Холм підписати для мене книжку. Точніше, не просто підписати, а українською.
Про «Черепаху в раю» я вже писала двічі:

Правда (майже)
Кетрін Ханніґан

На обкладинці книжки намальована пташка, підписуючи, Кетрін також намалювала пташку, хоча в самій історії немає ніяких птахів які . Але коли вона до нас приходила, розповіла цікаву історію.
Одного разу був шторм. Після того, як закінчилася злива, Кетрін вийшла на вулицю і побачила маленьку пташку, яка, очевидно, випала з гнізда. Вона вирішила, що то горобець (sparrow) і подзвонила в Асоціацію дикої природи Айови, щоб спитати, чи можна виростити горобця. Їй порадили годувати його молоком, а потім – насінням. Кетрін давала пташці молоко кожні 4-6 годин, вставала навіть уночі.
Пташка – так і називала горобця Кетрін Ханніґан. Пташка стала довіряти Кетрін. «Пташко!» – кликала вона, і горобець підлітав ближче. Сідав на руки, плечі, голову.
Потім настав час переходити з молока на насіння, та Пташка не хотіла його їсти. Кетрін знову відкрила енциклопедію і виявила, що Пташка не горобець, а жовтопуза мухоловка (golden-bellied flycatcher), а ці птахи їдять мух, жуків та інших комах. Кетрін поставила в будинку мухоловку і віддавала мухи Пташці. Потім вона знову подзвонила в Асоціацію дикої природи Айови. Привезла їм Пташку. І її повезли далі на схід – Пташка мала летіти у вирій. (Не переживайте, вона ще повернеться.)
Кетрін сумувала за своєю улюбленицею, тому якось пішла на те місце, де знайшла її, і побачила пташку, дуже схожу на Пташку. «Пташко, якщо це ти, дай мені знати», – сказала Кетрін. У відповідь Пташка сіла їй на голову.
Ось так… Часом і неможливе буває можливим.


Немає коментарів:

Дописати коментар