Малятам
і батькам
Дарія
Цвєк
Цього симпатичного лева намалювала Мар’яна Савка на презентації книжки в Тернополі. Там живе мій хрещений із сім’єю. Вони й прислали мені книжку. Вона про традиції, звичаї, також у ній є рецепти святкових страв.
Іда
Б.
Кетрін
Ханніґан
Кетрін
Ханніґан приходила до нас у школу. Розповідала про свої книжки, про те, де бере
ідеї, та як нам треба писати історійки чи оповідання. Уявляєте, «Іду Б.» вона
переробляла 60 разів!!!
А
я про «Іду Б.» вже писала. Ось тут.
Солька і кухар Тара-пата
Оксана Лущевська, Лана Світанкова
У цій книжці можна знайти не лише повість, а й
цікаві рецепти, як-то «Сонячні й кучеряві канапки», «Салатка-полоз», «Замок із
печива». Кілька рецептів я вже випробувала. Раджу і вам. Смачного!
У книжки дві авторки, а підписала тільки Лана
Світанкова. Жаль, але в мене є інша книжки з автографам Оксани Лущевської. І
називається вона…
Вовчик-колядник
Оксана Лущевська
Я знаю, це книжка не для мого
віку, але, як і каже підпис, вона для того, щоб я в голос читала Юлі, своїй
меншій сестрі. Ця книжка про вовчика і хлопчика, і вона дуже мила. Для дітей
віком 1-4 роки.
Little Skipper Boating
Guide
Buck Wilder
Якщо ви знаєте англійську, то, мабуть, уже
здогадалися, що Бак Вайлдер – просто псевдонім. Насправді ж автора звуть Тім Сміт, і він лисий, а не волохатий і бородатий, яким зображає себе у своїх
книжках. Він вважає, що про лисого чувака ніхто не читав би. Про це він
розповідав, коли минулого року приходив у нашу школу. Фішка цієї книжки – на
кожній сторінці треба знайти хробака і руку, яких автор-художник намагався
сховати.
Черепаха
в раю
Дженніфер
Л. Холм
Письменниця і дослідниця Оксана Лущевська
була на презентації Холм у Джорджії і попросила у Дженіфер Холм підписати для
мене книжку. Точніше, не просто підписати, а українською.
Про «Черепаху в раю» я вже писала двічі:
Правда
(майже)
Кетрін
Ханніґан
На обкладинці книжки намальована пташка,
підписуючи, Кетрін також намалювала пташку, хоча в самій історії немає ніяких
птахів
які . Але коли вона до нас приходила, розповіла цікаву
історію.
Одного разу був шторм. Після того, як
закінчилася злива, Кетрін вийшла на вулицю і побачила маленьку пташку, яка,
очевидно, випала з гнізда. Вона вирішила, що то горобець (sparrow) і подзвонила
в Асоціацію дикої природи Айови, щоб спитати, чи можна виростити горобця. Їй
порадили годувати його молоком, а потім – насінням. Кетрін давала пташці молоко
кожні 4-6 годин, вставала навіть уночі.
Пташка – так і називала горобця Кетрін
Ханніґан. Пташка стала довіряти Кетрін. «Пташко!» – кликала вона, і горобець
підлітав ближче. Сідав на руки, плечі, голову.
Потім настав час переходити з молока на
насіння, та Пташка не хотіла його їсти. Кетрін знову відкрила енциклопедію і
виявила, що Пташка не горобець, а жовтопуза мухоловка (golden-bellied
flycatcher), а ці птахи їдять мух, жуків та інших комах. Кетрін поставила в
будинку мухоловку і віддавала мухи Пташці. Потім вона знову подзвонила в
Асоціацію дикої природи Айови. Привезла їм Пташку. І її повезли далі на схід –
Пташка мала летіти у вирій. (Не переживайте, вона ще повернеться.)
Кетрін сумувала за своєю улюбленицею, тому
якось пішла на те місце, де знайшла її, і побачила пташку, дуже схожу на
Пташку. «Пташко, якщо це ти, дай мені знати», – сказала Кетрін. У відповідь
Пташка сіла їй на голову.
Ось так… Часом і неможливе буває можливим.
Немає коментарів:
Дописати коментар